більше двох годин перебували поціновувачі  поетичного таланту Ольги Слоньовської. Поетесу було запрошено у читальний зал районної бібліотеки на чергове засідання літературно-мистецької світлиці «Духовна криниця»:"Мелодії сонати для коханого".  На зустріч прийшли окремі бібліотекарі району, вчителі-словесники, представники творчої інтелігенції, активні читачі. Ольга Слоньовська - професор Прикарпатського національного університету ім. В. Стефаника, поетеса, літературознавець, автор численних монографій, підручників, навчальних і методичних посібників. З-під її пера вийшли поетичні збірки «Гілочка глоду» (1986), «Ґердани» (1991), «Соната для коханого» (2002), «Джоконда» (2004), «Пектораль» (2009). Готові до друку романи «Продані дзвони» й «Одолян-трава».
Ольга Слоньовська - член Національної спілки письменників України, лауреат премії ім. Івана Франка. Її  ім'я знане не лише в області, але й в Україні. Своєю невтомною творчою працею, неординарними думками вона, можливо, і сама того не помічаючи, змінює усталені життєві погляди і принципи. Перечитуючи її достатньо об'єктивні поезії, розумієш, що в їх центрі неодмінно стоїть особистість самої авторки.
Бібліотекар Марія Пороговська представила учасникам зустрічі поетесу. А її творчий портрет склали читці Галина Магас, Марія Сем'янів, Надія Олійник, які виконали літературну композицію, «заплівши» у її віночок інтимну лірику Ольги Слоньовської.

А "живе" спілкування розпочалося зі спогадів Ольги Слоньовської про незабутні роки дитинства. Народилась майбутня поетеса у с. Ценява Коломийського району в багатодітній родині. Навчалася у Ценявській і Коломийській школах. Будучи ученицею молодших класів, почала римувати. Один із віршів про зиму віднесла у районну газету, де його розкритикували і... не надрукували. «Одним словом, - сміючись розповідає Ольга Слоньовська, - відбили бажання творити. Я тоді сказала собі: писати ніколи не буду. Але серйозна творчість розпочалася у студентські роки. І продовжується дотепер...»
Творчість - це зміст її життя. «Пишу і вдень, і вночі. Можу не їсти, не пити, не спати, а творити, - ділиться сокровенним пані Ольга. - Я не відношу себе до особливих людей, я просто працюю, сповна віддаючи себе улюбленій справі. Збірки віршів, монографії - кожна книжка мені дорога, допоки вона не вийшла з друку. А коли надрукована, - це вже не моя дитина...» . А ще зізналася: «Моє улюблене коло - це Прикарпатський національний університет ім. В. Стефаника, в якому ось уже 20 років викладаю українську літературу. Тут я немало досягла, чого б не змогла досягти, працюючи вчителем у звичайній сільській школі».
Далі Ольга Слоньовська відповіла на ряд запитань, поставлених їй учасниками зустрічі:
- Яка книга із власного творчого доробку є для Вас найдорожчою, найулюбленішою?
- Особливою для мене є Книга пам'яті «В Афганістані, в «чорнім тюльпані». Ця тема пройшла крізь моє серце. Не давали спокою жахливі епізоди армійського життя, які я почула з вуст воїнів-інтернаціоналістів - очевидців афганської війни. Я ними просто перехворіла...
- Чи мрієте, щоб Ваші вірші були покладені на музику?
- У мене є три поезії, що стали піснями, які виконує Михайло Кривень. А взагалі, вже перестала про щось рожеве мріяти. Живу в українській реальності...
- Як Ваша поезія виростає на буденному грунті?
- На цьому грунті немало зла, але я йому не дивуюся. Я просто не поступаюся жодному його прояву. У віршах я є такою, яка я насправді, а в буденності живу за законами боротьби зі злом... Поезія або живе в душі, або її просто не існує... А час, коли пишеться, - божественний час...
- Про що Ви ніколи би не написали?
- Заборонених тем немає. Головне, не про що писати, а як писати. Я не вибираю, теми наче самі «пливуть» до мене. Вірші відштовхуються від якогось реального факту, конкретних людей тощо.
Ведуча зустрічі Марія Пороговська запросила до слова літературного критика Євгена Барана та письменника Василя Бабія, які висловили цікаві думки щодо розмаїтої тематики творчості Ольги Слоньовської, її життєвої позиції і ставлення до сучасних процесів, ще глибше розкривши особистість поетеси - надзвичайно талановитої, яка горить сама і здатна запалити інших.