25 лютого виповнилося 140 років від дня народження обдарованої глибоким розумом і ніжною душею, багатогранним талантом і величезною працелюбністю поетеси Лесі Українки.
Літературно-мистецький вечір "Ні! Я ще жива!... Я буду вічно жити!..", присвячений пам'яті справжньої доньки українського народу відбувся в районному Палаці культури. Підготували та провели його центральна районна бібліотека та актори-аматори народного театру (керівник Галина Магас).
До глядачів зі сцени промовляла і сама Леся, й оживали її герої. Усі актори-аматори вклали у постановку чимало праці, розуміння, не шкодували ні емоцій, ні творчих зусиль, щоб передати у танці, музиці, пісні, прозі, поезії життя і творчість геніальної письменниці.
Зокрема, відчувалася неймовірна єдність людини і природи від перегляду чарівного танцю лісових красунь, звучала сопілка Лукаша і ніжний голос Мавки, вдалий музичний супровід малював в уяві чудові куточки волинського лісу.
Побачили глядачі, і Лесину родину: маму, письменницю Олену Пчілку, батька, Петра Антоновича Косача - освіченого поміщика, який чудово розбирався в літературі і живопису, сестер і братів. А біля книжкової виставки «Творчість Лесі Українки – філософія національної честі» Галина Магас розповідала біографію поетеси. «Маленька Леся була допитливою і жвавою дівчинкою. У чотири роки вже добре читала, а в п'ять уже вміла писати. Леся любила співати, вишивати рушники, дуже добре грала на фортепіано, гарно малювала. Після того, як вона застудила ноги в крижаній воді, захворіла на туберкульоз кісток, а потім - легень і нирок. .Дівчинка через хворобу не вчилася в школі, освіту злобувала у домашніх умовах, вивчила дев'ять іноземних мов," - доносить до глядачів епізоди з життя поетеси  Галина Магас. Юні актори читали вірші. Звучала Лесина "Конвалія", яку виконувала її сестра Ольга.
Досить зворушливою була зустріч юної Лесі з Сергієм Мержинським. Ось глядачам відкривається їхнє листування. Копи коханий помиратиме від туберкульозу легень, вона поїде до нього і вони будуть разом до останньої хвилини. Гірке переживання через його смерть глядачі відчували у піснях, у віршах. Коли Леся лікується в Єгипті, вона пише листи матері, друзям - уривки з них зачитуються зі сцени.

А заключним акордом вистави став монолог Міріам з поеми "Одержима".
Літературно-мистецький вечір пройшов на хвилюючій, та все ж піднесеній  ноті. Бо кожен, здається, пам'ятає зі шкільної програми її щире: "щоб не плакать, я сміялась..."