24 жовтня в читальному залі центральної районної бібліотеки пройшла зустріч із учасниками літературної студії «НОБЕЛЬ», керівником якої з часу її створення (2002 р.)  є українська поетеса, перекладач та літературознавець, автор декількох поетичних збірок Галина Петросаняк. 
Присутні мали чудову нагоду зустрітися з окремими авторами, творчість яких представлена в антології: Василем Карп'юком, Христиною Котерлін, Христиною Козловською, Наталею Ткачик, Ярославом Голодюком.
Ведуча зібрання бібліотекар Марія Сем'янів після короткого огляду книжки запрошувала до слова авторів. Вона висловила думку про те, що презентована антологія - тріумфальне входження до письменницького середовища молодих талантів, за якими майбутнє української літератури.
На перший погляд, було все, як звично: знайомство, читання поетичних і прозових творів, роздуми вголос про суть життя, про розвиток літературно-мистецьких процесів, про роль і місце в них молодої генерації - креативно мислячої, небайдужої, далекоглядної... Проте діалог з поетами залишив у душі якийсь особливий погляд на речі, на оточуюче середовище, на світ і все, що відбувається в ньому. Нетрадиційний погляд. Новий. Спонукаючий до глибокого перегляду морально-етичних і духовних цінностей.
У багатьох поезіях відсутня рима, проте зберігається ритм, своєрідно розкривається тема, втілюється ідея. Перше речення в окремих творах розпочинається з маленької букви, подекуди не зустрінеш жодних розділових знаків. Така незвична форма творів не заважає розуміти їх зміст. Так, це верлібр - вільний вірш, неримований, нерівнонаголошений. Провівши короткий екскурс в історію розвитку художньої літератури, нагадаємо, що верлібр як жанр здобув визнання ще в добу Середньовіччя, поширювався у творчості німецьких передромантиків, французьких символістів тощо. В українській літературі згаданим жанром послуговувалися Тарас Шевченко, Леся Українка, Іван Франко, Павло Тичина, Максим Рильський.
Представників літературної студії "Нобель" можна сміливо назвати продовжувачами традицій верлібру у сучасній літературі.

У кожного з поетів до літстудії, як вони розповіли самі, був свій шлях: дехто випадково повернув сюди і залишився надовго, а дехто, прийшовши, затримався лише на мить. Зараз у "Нобелі" ті, хто не просто вважає творчість частиною свого життя, але й намагається розбудити цікавість до неї у інших. І роблять це без трафаретів і шаблонів, без якихось умовностей і зайвої нав'язливості, адже найвище цінують людську свободу, незаангажованість, викидаючи одноманітність і сірість.
У передмові до антології «Світ як літстудія» керівник творчого об'єднання молоді Галина Петросаняк висловлює цікаву думку: "Я б хотіла, щоб у нашому місті було безліч літературних студій. Наприклад, стільки, скільки тепер є нотаріальних контор чи аптек. Адже ніхто не сперечатиметься, що віршовані доручення, заяви, посвідчення, не кажучи вже про заповіти, перетривають ті, які роблять у нотаріальних конторах. І ніхто не сумнівається, що добрий вірш діє ефективніше, ніж будь-яке Терафлю. Терапевтичний ефект від літератури безперечний."
Антологія "Дайте!" - справедливий цьому доказ. І про це промовляють самі вірші.
Учасники літературно-мистецької світлиці "Духовна криниця" поділилися своїми враженнями від почутого. Поетеса із Саджави Марія Гоголь, як завжди, зворушливо, експресивно-лірично прочитала декілька віршів зі свого творчого доробку. Патріотичну лірику запропонувала присутнім авторка з Богородчан Надія Порада. Також вона акцентувала увагу на літературному альманасі "Золота Бистриця", до якого увійшли вибрані поезії талановитих людей району, які мають свій поетичний почерк і неповторне творче обличчя.
Приємно, що на зустріч з "нобелістами" прийшла шкільна молодь, яка випробовує себе у творчості та мріє про Парнас. Новий досвід, запозичений цього дня у поетів, став для них і корисним, і цікавим.
Співак і музикант районного Палацу культури Володимир Канюк подарував усім талановито й емоційно виконані пісні про найдорожче - батьків і рідну землю. І це було надзвичайно доречно, адже все в житті бере початок з отчого порогу, особливо, коли йдеться про таланти.
Насамкінець пролунали взаємні слова вдячності та побажання прийти сюди на наступні творчі зустрічі - невимушені, теплі, світлі, об'єднуючі.