Голодомор – не просто біль і рана. Це – чорна діра нашої історії, яка могла безповоротно поглинути не тільки Україну, але й будь-яку надію на життя. Це трагедія, найжахливіший злочин, вчинений коли-небудь проти нашого народу.
Жертвам Голодомору було присвячено  годину пам'яті, яку проведено  у Богородчанській школі I-III ст. № 1.
Сім чи десять мільйонів українців загинули від голоду? Їхнє нежиття ніхто не підрахував. І що додасть знання точного числа до горя нації, до її генетичної пам'яті? На ці запитання разом із ветераном педагогічної праці Ольгою Пархуць намагатися дати відповіді школярі середніх і старших класів, закликаючи і дорослих, і наймолодших учасників скорботного дійства, бути пильними, щоб ніколи не повторився подібний геноцид, спричинений "отцем всіх народів" – Сталіним – у 1932-1933 роках.
Всі, хто долучився до проведення заходу, зворушили шкільну родину віршованими рядками й фактами з історичних документів та спогадів очевидців страшної трагедії, яку називають сьогодні Голгофою голодної смерті.
Нікого не залишили байдужими переглянуті копії фотографій, що були виставлені у фойе школи, на яких закарбовано пережите людьми лихо.
Повертали до сумних "голодних" подій відтворені учнями-читцями та бібліотекарем  центральної районної бібліотеки Марією Сем'янів епізоди про життя тих, хто був приречений на смерть, яка косила всіх: і дорослих, і старих, і маленьких, і... ненароджених.
Учні запалили свічки пам'яті, виклавши їх символічним хрестом. Схилили у зажурі голови, вшанувавши замучених голодом хвилиною мовчання. Ім присвятили і молитви до Бога...
Тривожно звучав "Реквієм" Моцарта, "плакала" скрипка...