12 січня, у ювілейний день народження, до читального залу центральної районної бібліотеки завітали члени літературно-мистецької світлиці «Духовна криниця», літератори району, області, творчі люди району, журналісти, щоби привітати ювіляра, висловити на його адресу теплі, щирі слова.
Василь Бабій у літературі працює в різних жанрах, зокрема, гумору і сатири, новелістики, драматургії, публіцистики, есеїстики.
У його творчому доробку більш як 150 книжок різноманітної тематики від краєзнавства до гумористики. І гостре реагування на події сучасного українського життя.
Васль Іванович Бабій, як пише у своїй автобіографії - „Мав щастя народитися 12 січня 1949 року в покутському селі Серафинці, де особлива аура, що народжує талановитих людей, здібних до навчання, мистецтва, культури, літератури. Село дало світові близько десяти прозаїків, мемуаристів, краєзнавців, поетів, понад десяток кандидатів та докторів наук». Народився у хліборобській родині, родині, близькій до відомого Лева Бачинського, віце-президента ЗУНР.
Закінчив Серафинецьку СШ (1966), історичний факультет Івано-Франківського педінституту ім. В. Стефаника (1973-1978). Служив у армії ( 1968-1970 ), працював у колгоспі ( 1966-1968 ), актором обласного театру ляльок (1971-1973, 1983-1985), вчителем історії на Житомирщині (1979), Хмелівської школи (1980-1983, 1985-1990), начальником внутрішньої політики Богородчанської РДА (1995-2005), директором Хмелівської ЗОШ I-II ст.(1992-1994), з 2005 р. і по даний час ).
Перша публікація, історичний етюд, датована 13 січня 1976 року, вийшла в обласній газеті «Комсомольський прапор». Першу гумореску «Лотарейний білет» опубліковано в березні 1976 року в районній газеті «Нове життя»).
Спочатку було захоплення історичною тематикою з використанням матеріалів краєзнавства, зокрема, в першій книжці «Помста опришків» (1991 р.). Але з часом зацікавлення краєзнавством все більше і більше захоплювало В. Бабія. Одна за одною виходять книжки «Богородчани», «Хто є хто в Богородчанському краї», «Короткий нарис Богородчанського краю», «Історія Богородчанської церкви», а ще історії сіл Лесівки, Росільної, Маркови, Старуні, Похівки, Міжгір`я, Горохолини, Хмелівки, Луквиці, Глибівки, Грабівці та ін. Було видано історію Богородчан «Місто Богородиці» і на нинішній день у заснованій В. Бабієм серії «Богородчанська бібліотека» вийшло 23 книжки і брошури.
В іншій серії «Уславлені богородчанці» появилися книжки про О. Гірника, Т. Мартинця, о. І. Галавая, М. Поворозника. Кілька років збирав матеріал до книжки «Підгірський край – Богородчанщина», в якій «засвітилася» інформація з історії краю, дані про всі села району, церкви, пам`ятники й пам`ятки історії та культури.
Окрім названих, В. Бабієм засновано ще дві серії «Серафинецька бібліотека» (8 книг), в яких видано підручник «Історія Хмелівки», за яким викладається факультатив у школі (вперше в Україні).
Автор книг: «Маленькі комедії театру абсурду» (1994), «Жінки його серця» (2001), «Король Юрій» (2004), «Кленові листи болю і любові» та «Апостол Григорій» (2006).
Спільно з академіком В. Грабовецьким написано історію Івано-Франківська – «Місто Івана Франка», а також самостійно іронічну історію «Мій маленький Париж – Івано-Франківськ»
У 2007 р. упорядкував учнівсько-учительський альманах «Словоцвіт», спогади про воїнів УПА «Вони боролися за Україну», видав книжку прози «Герої і зрадники»(2007), кілька книжок прози «Станіславська фортеця» (2009), яка складається з трьох історичних повістин («Д`Артаньян у Станіславові», «Оборона фортеці», «Вавилон на двох Бистрицях»), пошукова повість «Диво маестро Пінзеля» (2008) та повість «Парк мамонтового періоду», присвячена 100-річчю знайдення біля с. Старуні нашого району мамонтової туші, повість-есей про Михайла Яцківа «Знаки на повітряній стіні» та краєзнавчий нарис «Богородчани – містечко давнє», книги «Королеви європейських престолів» (за який нагороджений обласною премією ім. В. Стефаника, 2009), «Вогонь безсмертя» (2000-2009 – три перевидання), «Покутський трисвіт» (2010).
Серед написаного Василем Івановичем (історичних оповідань, краєзнавчих розвідок, нарисів, популярних історико-белетристичних викладів тощо) окреме місце займає його гумористика. Він уміє жартувати, хоч його сміх з відтінком гострої сатири. До свого 50-літнього ювілею В. Бабій видав книжку гумору під назвою «Сміх наприкінці світу» (Івано-Франківськ, 1999) з передмовою старійшини українського гумористичного цеху Павла Добрянського. А далі були: «Прикольні апельсини» (2005), «Помаранчевий хлопчик» (2005), «Рік зашуганого пса» (2005), «Як у Хмелівці кіно знімали» (2006), збірочка віршованої гумористики «Перше цвітня» (2007). Гуморески Василя Бабія з розряду вічних, хоч і писалися на злобу дня.
2009 р. вийшов збірник вибраних гумористичних творів в одному томі «Моя жінка вийшла заміж за телевізор».
Василь Бабій обирався депутатом районної та обласної рад( 1990-1994 рр.). Член товариства української мови ім. Т.Шевченка, Лауреат премій: районної ім. М. Яцківа (2007), Леся Мартовича (2012), обласних ім. М. Підгірянки, (1996), ім. І. Вагилевича (2009), ім. В. Стефаника (2009), Ліги українських меценатів ім. О. Гірника (2010), ім. О. Світлик, ім. Ю. Шкрумеляка, Лауреат всеукраїнського конкурсу гумористів в радіопередачі «Від суботи до суботи».
Член Національної спілки письменників України з 2011 р.
За ініціативою Василя Бабія в Богородчанах споруджено десять пам'ятників і пам'ятних знаків. В селі Лисівка організовано кімнату-музей М. Яцківа, споруджено пам'ятну дошку письменникові.
Його повісті, оповідання, гуморески друкували майже всі відомі українські журнали, за винятком тих, куди автор не посилав їх.
Гуморески Василя Бабія звучать по телебаченню, українському радіо, на багатьох сценах області та України. Записано три аудіокасети з гумором у виконанні І. Чепіля та театру мініатюр «Кум».
Про це говорили ведучі заходу бібліотекарі Марія Сем’янів та Любов Цинюк.
Привітання ювіляр отримав від голови Івано-Франківської обласної Національної спілки письменників України, літературного критика, есеїста Євгена Барана, заступника та секретаря Івано-Франківської обласної Національної спілки письменників України, письменника, поета Ярослава Ткачівського, письменника Степана Процюка, артиста розмовного жанру Ігоря Чепіля, голови районної просвіти, методиста управління молоді та спорту Галини Грицюк, поетеси із Саджави Марії Гоголь, директора Богородчанської ЦБС Марії Краховської, вчителів Хмелівської ЗОШ I-II ст., бібліотечних працівників центральної районної бібліотеки.
Увазі присутніх було запропоновано уривок із лірико-трагічної драми В.Бабія «Біла любов» у виконанні аматорів народного театру Тетяни Науменко та Марії Сем’янів (режисер Галина Магас), а також інсценізцію гуморески «Телефон для гуцулів без дротів», а розіграли її Тарас Ровенко і Роман Дем’янець.
Всіх полонили прекрасні голоси учасників вокального ансамблю "Горлиця" Саджавського будинку культури ( керівник Петро Середюк), вокального ансамблю «Хмельнівчанка»(керівник Олексій Ровенко).
Приємні емоції викликав і музичний дарунок від Галини Магас, яка виконала авторську пісню на слова Я.Ткачівського.
Присутні в залі мали можливість переглянути мультимедійну презентацію "Мандри Василя Бабія", відеокліп "Ігор Чепіль. Репортаж із сільського стадіону" (за гуморескою Василя Бабія), а також ювілейну книжково-ілюстративну виставку «Мої роки – мої книжки»(до 65-річчя від дня народження).