9 березня в селищі Богородчани відбулось народне віче з нагоди відзначення 200-ліття від дня народження Тараса Шевченка. На площі біля пам’ятника зібралися жителі Богородчан, представники підприємств та організацій, учні шкіл, церковні громади. Розпочалось віче літературною композицією «Шевченко і Україна сьогодні» у виконанні Тетяни Бариляк та Надії Яреми.
Славних синів і дочок землі української, великих нащадків славного Кобзаря – героїв України вшанували хвилиною мовчання. У виконанні хору «Карпатські джерела» звучали пісні на вірші Т.Шевченка «Думи мої» , «Заповіт», «Реве та стогне Дніпр широкий». Громадськість селища поклала квіти до підніжжя пам’ятника Тарасу Шевченку.
Чи споглядає Тарас Шевченко сьогодні за своїми співвітчизниками? Чи тривожать його душу події на рідній Україні? Це ті важливі запитання, на які намагалися дати відповідь учасники заходу. Ведучі свята Світлана Панько та Василь Ковальчук висловили впевненість: жив би Тарас сьогодні, був би у перших лавах борців за волю. Та живою є його творчість, яка змушує вкотре задуматися про шлях України до незалежності.
"Тарас Шевченко є синонімом самої України, - зауважила директор Богородчанської ЗОШ І-ІII ст. №2 Уляна Битківська. - Народжений двісті років тому він був упосліджений соціальним і національним походженням, був малоросом, невільником, кріпаком. Але для української нації, яка тільки формувалася, став речником, символом свободолюбивого духу українців. Саме його слова "Борітеся - поборете, вам Бог помагає! За вас правда, за вас слава і воля святая!" стали для активістів на Майдані Незалежності тим дороговказом, який проклав шлях у безсмертя "Небесній сотні". Полум'яний "Кобзар" Шевченка й нині є політичною трибуною, котра кличе кожного українця: "Поховайте та вставайте, кайдани порвіте і вражою, злою кров'ю волю окропіте".
Презентували цього дня свою роботу - кількаметровий вишитий портрет Кобзаря - богородчанські мисткині Ольга Андрусів та Марія Микуляк. На білосніжному полотні переплелися мільйони хрестиків, а поруч із портретом Шевченка розквітли червоні кетяги калини.
Святкуючи 200-річний ювілей Тараса Шевченка, ми вкотре перечитуємо його "Кобзар" і розуміємо, що до життя, про яке він так мріяв, ще далеко. Про це застерігав нас Тарас, але вихід слід шукати знову ж таки у Шевченка, а саме у його безсмертних рядках:
Свою Україну любіть,
Любіть її... Во время люте...
В останню тяжкую минуту
за неї Господа моліть!
Щоб Господь зберігав нас і нашу святу землю, оспівану й прославлену Тарасом Шевченком, учасниками народного віче виконано Гімн хрещення Русі-України «Боже великий єдиний».