Під такою назвою в читальному залі центральної районної бібліотеки  діє книжково-ілюстративна народознавча виставка, присвячена одному із найвеличніших, найпоетичніших та загадкових свят українського обрядового календаря – святу Івана Купала, яке знаменувало вшанування бога Сонця (в давнину Дажбога) українцями.
Вважалося, що о цій порі літнього сонцевороту, сонцестояння небесне світило досягає найбільшої сили й повертає на зиму. Казали, що Сонце, як уособлення світла й добра, святкує перемогу над темними силами, а тому при своєму сходженні воно "грає", "скаче" і "радіє". Вся природа теж торжествує з цього, стає особливою, зачарованою.
Ой, на Івана, ой, на Купала,
Дівчина-Лада віночок сплітала.
З цілющого зілля, рути та м’яти,
Щоб добру долю ним заквітчати.
 Дівчатко-красуня, мов квітка лелії,
В віночок вплітає кохання надії –
Вірить, чекає і в серці леліє,
Що щастя всміхнеться і сповняться мрії.

І просить у Бога доброї долі,
Ясної, чистої, а не лихої,
А щедрий Господь їй дасть із десниці –
І ласка Господня в душі заіскриться.

Ой, на Івана, ой, на Купала
Зірка із неба віночком упала,
І ласка Всевишнього, що над усе,
Коханому в душу вінок принесе.
                                 Оксана Вербовська

Найколоритніше та найцікавіше свято, яким закінчується літній сонячний цикл календарних дохристиянських свят – це свято молоді – Купало або Купайло, що з часом, після прийняття християнства, деякою мірою трансформувалося в церковне свято. Йдеться про народження Івана Хрестителя, яке святкується церквою 7 липня. Після поширення християнства давнє народне свято Купала в результаті «християнського нашарування» почало називатися святом Івана Купала. Свято Купайла відбувалося саме в період, коли сонце приходило до зеніту – найвище піднімалося над землею, давало найбільше тепла і світла, виявляло свою найвищу чудодійну силу для рослинного і тваринного світу та для людини. Вся рослинність досягала свого апогею, все нестримно росло, розцвітало, множилося, раділо життю.
У святі Купайла збереглося давнє поклоніння наших пращурів Воді і Вогню. Вони їх вважали всеочищаючими, всеоберігаючими і цілющими силами. Тому свято Купайла відбувалося здебільшого за участю води і вогню – на честь цих двох стихій. Обрядові ігри та вірування супроводжувалися купальськими піснями, веселими забавами, хороводами, плетінням вінків та гаданнями, розкладанням багаття, купанням та обливанням водою. А Купальська ніч і по сьогодні духовно єднає людину з природою, возвеличує побут, освячує почуття молодих сердець. Про національні особливості  святкування українцями свята Купала, про різноманітні дійства, вірування, повір`я, звичаї та традиції, а також пов’язані з ними атрибути та символи розповідають книги, представлені на книжково-ілюстративній народознавчій виставці «Купайла, Іванів день». Зацікавлений користувач має змогу переглянути такі видання як: О. Воропай «Звичаї нашого народу», «Українське народознавство», «Українські традиції», «Українці: Свята. Традиції. Звичаї», М. Лановик, З. Лановик «Українська усна народна творчість», Г. Лозко «Українське народознавство», В. Скуратівський  « Місяцелік», «Український рік» та інші.
Тож запрошуємо до перегляду виставки.