Під такою назвою в читальному залі центральної районної бібліотеки розгорнуто  ювілейну книжково-ілюстративну  виставку, де представлено набуток художнього слова митця.
Степан Процюк - український прозаїк, есеїст, педагог. Член Національної спілки письменників України (з 1995) та Асоціації українських письменників (з 1998). Доцент кафедри української літератури Прикарпатського національного університету ім. В. Стефаника.
Народився 13 серпня 1964 року на Львівщині. Закінчив філологічний факультет Івано-Франківського педагогічного інституту ім. В. Стефаника (1985) та аспірантуру Інституту літератури ім. Т. Шевченка HAH України (1992). Кандидат філологічних наук (1994). Викладає сучасну українську літературу в Прикарпатському Національному університеті  ім. В. Стефаника.
Учасник літгурту „Нова дегенерація" (з 1991), де разом із І. Андрусяком та І. Ципердюком шокуюче-жорстокою образністю своїх героїв засвідчили прихід нового покоління з іншими цінностями і художніми засобами. В поетичній збірці літгурту С. Процюк представлений циклом поезій „На вістрі двох правд" (1992). Автор  поетичної збірки „Апологетика на світанку" (1995), книги поем „Завжди і ніколи" (1999), книги есеїстики „Лицарі стилосу та кав'ярень" (1996).
Учасник поетичних антологій „Іменник" (1997), „Дев'ятдесятники" (1998), „Цех поетів" (вірші, 1999). З 1996 року Процюк заявив про себе як неординарний, контраверсійний прозаїк. Виходять збірки оповідань та повістей „Переступ у вакуумі" (1996), „Шибениця для ніжності" (2001), „Серафими і мізантропи" (2002), романи „Інфекція" (2002), „Тотем" (2005), «Руйнування ляльки»», (2010), «Троянда ритуального болю»(2010),”Маски опадають повільно»(2011).
Лауреат літературної премії „Благовіст" (2000), міської літературної премії ім. І. Франка (2002„Шибениця для ніжності"); обласної літературно-мистецької премії ім. В.Стефаника (2003 „Інфекція").
Запрошуємо  познайомитися з творчим доробком Степана Процюка, представленим на книжковій виставці.