17 вересня  в читальному залі відбулася ювілейна година "Великий життєлюб", присвячена 150-річчю від дня народження неперевершеного майстра художнього слова Михайла Коцюбинського.
Доля відміряла йому неповних сорок дев'ять років життя. Впродовж цих літ навколо імені письменника гуртувались і гуртуються літератори і літературознавці, історики і митці. Десятки новел, до яких, як до життєдайного джерела, звертаються все нові покоління читачів, активна громадська робота, про яку і сьогодні із вдячністю згадують українці, інтеграція України в загальноєвропейський культурний простір, виховання цілої плеяди молодих літераторів, що стали справжньою окрасою української літератури. "Щось сильне тягне мене до літературної праці - і літературі я відданий цілою душею", - любив говорити Михайло Коцюбинський. Писати почав рано. Перебуваючи у Вінниці, у 1884 році написав перше своє оповідання "Андрій Соловейко, або Вченіє світ, а невченіє тьма". Перебуваючи в селі Лопатинці, створив оповідання "Харитя", "Ялинка". А згодом й інші відомі широкому загалу читачів твори - "Fata morgana", новели "Сміх", "Він іде", "Intermezzo", "В дорозі", "Persona grata", "Як ми їздили до Криниці", "Коні не винні", образки-етюди "Хвала життю!", "На острові", повість "Тіні забутих предків". Цікаво, що геніальний український прозаїк народився у російськомовній родині, а українською заговорив випадково, проте згодом опанував ще дев'ять європейських мов. Знався Михайло Коцюбинський й на музичному і театральному мистецтві, цікавився політекономією, історією, медициною, журналістикою. Його творчість належить до тих особливих сторінок нашої культури, які ніколи не припадуть пилом забуття. Мине ще сотні літ, а до неї повертатимуться як до глибокої криниці краси і людяності, життя і мрії, казки і дійсності, які вмів гармонійно поєднати високий талант художника і громадянина.
Тож не будьмо байдужими до літератури, читаймо твори геніального Коцюбинського, який доклав чимало для розвитку української мови та літератури, любімо його за талант і ту багату спадщину, яку залишив для нас, нащадків.