На абонементі  центральної районної бібліотеки діє  ювілейна книжкова виставка-портрет «Донжуан української літератури» (до 125-річчя від дня  народження Павла Тичини).
Павло Григорович Тичина - український поет, перекладач, публіцист, громадський діяч, академік Академії наук УРСР. Новатор поетичної форми.
Народився 27 січня 1891 року у с. Пісках на Чернігівщині в родині сільського дяка. Учився у Чернігівській бурсі, в духовній семінарії. Згодом навчався в Київському комерційному інституті, працював в газеті „Рада" та журналі „Світло", пізніше в Чернігівському земстві. Події 1917 року застали П. Тичину в Києві, де він був помічником хормейстра в театрі М. Садовського.
 У 1918 році завершив першу збірку поезій „Сонячні кларнети", витворивши власний поетичний стиль. Збірка явила поета вже сформованого і високо оригінального в художньому розумінні. Здобув визнання у слов'янському світі як геніальна особистість після публікації  збірок:  „Плуг" (1920), „Замість сонетів і октав" (першовидання, 1920 р.). Наступного року  Павло Григорович починає писати твір свого життя „Похорон друга".
Поезії Павла Тичини часів Другої світової війни пронизані патріотично-оборонними мотивами („Ми йдемо на бій", „День настане"). У повоєнний час він видав низку поетичних збірок „І рости, і діяти", „Дружбою ми здружені", „Батьківщині могутній" та інші.
 З 1938 року і до кінця життя він - депутат Верховної Ради УРСР, протягом двох скликань був її Головою, обирався  депутатом Верховної Ради СРСР кількох скликань.
 Не стало П. Г. Тичини 16 вересня 1967 року.
Яким він був у житті? Що любив? Що не сприймав?  В історії світової літератури, мабуть, не знайдеться іншого такого прикладу, коли б поет віддав половину свого життя високій поезії, а іншу - нещадній боротьбі зі своїм геніальним обдаруванням. Без сумніву одне,  Павло Тичина – геніальний поет. Його витончені й оригінальні вірші з особливою, лише йому притаманною ритмікою, стали шедеврами світової поезії.
У наші дні особливо патріотично, життєствердно звучать рядки геніального поета:
Я УТВЕРЖДАЮСЬ
Я єсть народ, якого Правди сила
ніким звойована ще не була.
Яка біда мене, яка чума косила! -
а сила знову розцвіла.
Щоб жить - ні в кого права не питаюсь.
Щоб жить - я всі кайдани розірву.
Я стверджуюсь, я утверждаюсь,
бо я живу…
Запрошуємо читачів завітати  на абонемент центральної районної бібліотеки  для ближчого знайомства з оригінальним майстром слова - Павлом Тичиною.