Лесь Мартович
       12 лютого 1871 - 11 січня 1916
  Український письменник - сатирик, один із Покутської трійці.
Писав оповідання, створив роман «Забобон».
«Сонце на капелюсі», - так Стефаник нарік свого літературного побратима Леся Мартовича. Ця характеристика на все його життя і творчість. Іноді, це сонце крізь хмари, через сльоту і буденність життя, але його промінці дають хоч якусь надію. Сонце всміхається, і Лесь Мартович сміється над смутком життя і його іноді безпросвітною дурістю, явленою через людей.
І з його неприхованої іронії і обережного (а не раз і безжалісного) сарказму, як на удобреному ґрунті, зростає любов до скривджених дітей землі, вічних хліборобів, що мають поживу для себе і годують інших, котрі з погордою ставляться до своїх хлібодавців. Сатира його соціальна і архетипи вгадувані серед людей. Його Іван Рило - образ багатьох свинуватих людей, а придумані у «Винайденому рукописі про руський край» муссікуси часто трапляються і серед нинішніх спільнот, набравши більш потворних форм пристосуванства і байдужості до власного життя.
А його «Нечитальник» нині стає образом часу, в якому все менше читачів. Роман «Забобон» єдиний в творчості Л.Мартовича дає один із зразків чогось більшого, десь епічного в літературі того часу.
Лесь Мартович стоїть в числі таких європейських сатириків як Ярослав Гашек, Броніслав Нушич, американський О'Генрі. Але пощастило йому в літературі менше.
Залишається читати і по-новому відкривати цього письменника.
                                                                                                 Василь Бабій