25 лютого українська спільнота  відзначає 145 років від дня народження відомої української письменниці Лесі Українки. З цієї нагоди на абонементі центральної районної бібліотеки діє ювілейна  книжкова виставка «Славна дочка України.
«Коли б треба було окреслити творчість Лесі Українки одним словом, – писав Максим Рильський, – то найвідповідніше слово було б – боротьба». З’явившись на рубежі двох століть і двох епох, ця творчість стала однією з вершин української літератури.
Лариса Петрівна Косач (Леся Українка) народилась 25 лютого 1871 року в місті Новограді - Волинському, тепер Житомирської області в інтелігентній, "літературній " родині. Її мати - відома письменниця Олена Пчілка. Батько - юрист, громадський діяч, багато уваги приділяли вихованню дітей (було їх шестеро), їх гуманітарній освіті.
На формування Лесиних поглядів великий вплив мав дядько - визначний громадський діяч Михайло Драгоманов.
Дуже рано почала займатися літературною творчістю. Перший вірш - „Надія" - присвятила рідній тітці, яка відбувала заслання за участь у революційному русі. Пізніше, у Львові, вийшла поетична збірка „На крилах пісень". Високим гуманізмом і пафосом життєствердження пройняті наступні книги віршів „Думи і мрії", „Відгуки", поеми „Місячна легенда", „Давня казка".
Леся Українка написала понад двадцять драматичних творів, що стали знаковими в історії української драматургії. Вершиною її поетичної майстерності стала драма-феєрія „Лісова пісня", головна героїня якої  - не тільки поетичний образ казкової істоти, а й філософське узагальнення всього прекрасного, вічно живого
Леся дуже любила музику, старанно вчилась грати на фортепіано. Вважала навіть, що з неї був би кращий музикант, ніж поет. Але хвороба (туберкульоз кісток) змусила перервати це захоплення. З болем прощалася з інструментом, якому виливала свої радощі і жалі ("До мого фортепіано"). Проте музика зовсім не полишила, а глибоке її розуміння, відчуття гармонії, мелодії відлунюється у багатьох творах, про що свідчать уже заголовки: "Сім струн", "Мелодії", "Ритми", "Пісні про волю", "Лісова пісня"...
Хвороба спричинилась до того, що Леся не змогла ходити до школи, не вчилась у жодному учбовому закладі. Але наполеглива і працьовита, вона здобула глибокі і різносторонні знання. Особливо добре знала літературу - вітчизняну і світову, володіла класичними і основними європейськими мовами, що дало змогу читати в оригіналі твори багатьох письменників світу, перекладати з грецької, французької, німецької, англійської, італійської, польської мов. Історію так досконало вивчила, що у 18 років написала підручник "Стародавня історія східних народів". З юних років цікавилась філософією, знайомилась з науковим соціалізмом, читала марксистську літературу.
Тож, запрошуємо  читачів  завітати на абонемент центральної районної бібліотеки для більш детального ознайомлення з життям і творчістю геніальної поетеси  - Лесі Українки.