Павло Добрянський
6.03.1930 - 14.09.2011 р.
Добрянський. Добра людина. А як інакше розкодувати це прізвище? Бог знає яке кому ім'я та прізвище давати. Не знаю як інші, але Павло Добрянський цілком оправдав своє дане Богом прізвище. За професією аптекар допомагав хворим медикаментами, а своїм літературним сміхом лікував хворе суспільство.
Підсумковими його книжками були «Веселий аптекар» і «Що маю, те везу». В ці назви вміщається зміст його творінь, вони і говорять самі за себе.
І його віз мав єдиний добрий набуток - книжки Павлом Казимировичем написані. Його творча спадщина вартує маєтків. Свій духовний здобуток залишив людям, а значить не марно трудив дні і ночі і не змарнував рідкісний талант гумориста, а щедро обдарував людей іскристим сміхом.
Був добрим пастирем-наставником на посаді голови Івано-Франківської організації НСПУ. Довго, творчо, мудро, надійно. Це скаже кожен член нашої спілки.
А коли вже плечі стали хилитися додолу (хоч по ньому не скажеш), підставив їх під нелегку ношу журналу «Перевал».
Незважаючи на вік, був (вибачте Павле Казимировичу за слово) ще тим живчиком, біля якого утворювалося коло гарного, веселого настрою, нефальшивого оптимізму.
Чоловік умів сміятися, а значить був мудрим і в цьому квітесенція його життя, яке вдалося, в тому числі і в літературі.
Його пам'ятають і не забудуть. Є фестиваль гумору його імені. Встановлено, завдяки Є. Барану, голові ОО  НСПУ, анотаційну дошку на домі, де жив Павло Добрянський і де досі живе його веселий дух вічної доброти душі.
                                                                                                      Василь Бабій