30 років тому, 26 квітня 1986 року, сталася одна з найбільших трагедій в історії українського народу - аварія на Чорнобильській атомній електростанції. У цей день людство побачило справжню силу мирного атому. Здавалося б: було зруйновано всього один реактор, лише 5% радіоактивних речовин потрапило за межі енергоблоку. Та навіть цих 5% вистачило, щоб знищити цілий етнокультурний регіон, зробити малопридатними для життя десятки тисяч квадратних кілометрів територій, вбити тисячі чоловік та зруйнувати життя мільйонів людей.
26 квітня в районному  Палаці культури відбувся вечір-реквієм «Чорнобиль – чорний спомин, чорний біль...». Кожен твір, кожне слово, що лунало у цей день зі сцени, змушувало задуматись над подіями, що сталися тієї квітневої ночі. І пісні «Голгофа» у виконанні Тетяни Бариляк та «Сльози Марії» – Христини Андріїв-Зейналян; і прозові та віршовані рядки ведучих заходу Василя Ковальчука та Світлани Панько, дикторському тексті Маріани Ковальчук.
В рамках заходу влаштовано книжкову виставку-реквієм «Чорнобиль-біль душі».
Присутні вшанували пам'ять загиблих та померлих учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, постраждалих внаслідок цієї катастрофи громадян. 
На завершення заходу голова райдержадміністрації Франко Єжак та заступник голови районної ради Ігор Семків вручили грошові допомоги жителям району, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
За роком спливає рік, але Чорнобиль залишається незагоєною раною. І сьогодні ми, українці, маємо замислитися над майбуттям прийдешніх поколінь, узагалі над долею нації. Ми повинні пам'ятати, що чорнобильська трагедія - це останнє застереження людству. По кожному з нас дзвонить дзвін: захищайте планету Земля, бережіть її.
Нехай ніколи не замовкають дзвони людської пам'яті, що не даватимуть забути про Чорнобильську трагедію.