5 липня в читальному залі центральної районної бібліотеки відбувся вечір-спомин "о.Іван Галавай - мученик за віру", зорганізований молодіжною християнською спільнотою  ім. Г.Хомишина УГКЦ Івана Богослова.
Відомий не тільки в нашому краї священнослужитель жив у Богородчанах, в будинку №4 на вул. Ткацькій. Все своє життя він провів у гідних подиву самозреченні, покорі та простоті. Тому й поспішали до нього звідусюди страдники, які завжди знаходили у цього  священика духовну поміч і розраду, - зазначила у вступному слові Марія Сем'янів, провідний бібліотекар центральної районної бібліотеки.
Присутні  вшанували молитвою  пам’ять про отця Івана Галавая, який до останньої краплі все своє життя присвятив служінню Господу, Греко-Католицькій Церкві, перетерпівши за це страшні поневіряння.
Про життєвий шлях о. Івана розповіла Марія Мартинець, член молодіжної християнської спільноти.
Галавай Іван Миколайович народився 19 червня 1911 року в с. Ст.Богородчани.
Закінчив гімназію (1934) і духовну семінарію (1938) у Станіславові, навчання в яких дало йому тверді основи високої   моралі й духовності на все священиче життя. Прийняв целібат як добровільне відречення   від світських принад і обов'язків.
Одержав перше свячення 31 січня 1938, друге - 5 червня 1938 року з рук Кир Іоана д-ра Лятишевського.
Спочатку був сотрудником із правом Управи   в селі  Княжому Снятинського деканату   (24.07.1938 - 23.08.1938), потім - завідателем   у тому ж селі (24.08.1938 - 29.04.1939), а далі - в селі Шешорах    Пістинського      деканату (1.05.1939). З 1.04.1942 - парох   церкви на Заріччі у Старих Богородчанах.
У житті переніс багато фізичних і душевних терпінь. У 1946 р. категорично відмовився перейти на православ'я, у зв'язку з чим церкву на Заріччі, де о. Галавай був душпастирем закрили і для нього, і для вірних греко-католицької громади.
Перелік тортур, які переніс о. Іван, викликає жах: його примушували годинами непорушно стояти, не сходячи з місця, притискали пальці у дверях, заганяли голки під нігті, не давали добами спати, спускали зав’язаного у мішку сходами, вливали препарати, які паралізують дію мозку, волю людини, кидали з кузова автомобіля обличчям до дороги на очах людей.
Але наперекір долі о. Галавай вижив. На волю вийшов хворий, понівечений, зовсім глухий, але духовно незламний. І знову був переслідуваний. Храмом для нього стала рідна хата, де о. Іван щоранку відправляв Службу Божу, таємно хрестив дітей, вінчав, відправляв панахиди за померлими. Так тривало багато років, незважаючи на постійні переслідування з боку КДБ і радянських партійних органів. За всі страждання о. Галавай винагороджений, бо дочекався, що Україна стала незалежна і Греко-Католицька Церква вийшла з підпілля.
Помер о. Галавай 29 вересня 1996 року в селищі Богородчанах.
Поділився   з присутніми своїми думками, міркуваннями, розповів про написання історії життя о.Івана Галавая  Василь Бабій, письменник-краєзнавець, член НСПУ: «Саме з церкви на Заріччі у Старих Богородчанах отця Івана 1944 року заарештували, «Одного дня о. Іван прийшов до церкви... І зі страхом побачив найгірше: храм Божий був зачинений для нього і для вірних греко-католицької церкви. Звів він заплакані очі до неба і промовив сакраментальні слова: «Так, двері зачинені, але небо не закрите».
Своїми спогадами про життєвий шлях свого родича поділилися  і богородчанці  Йосип Гаврилко та Євген Галавай. п.Євген розповів також і про спорудження каплички на тому подвір’ї, де жив отець Іван. Її споруджували на пожертви громади, підприємців, влади. - Якби хотів назвати всіх доброчинців, то це був би список із майже трьохсот прізвищ.
Віра Кочкодан, голова молодіжної християнської спільноти,  зупинилась  на генеалогічному  дереві родини о. Івана Галавая.
Під час заходу лунали духовні пісні у виконанні членів молодіжної християнської спільноти  ім. Г.Хомишина УГКЦ Івана Богослова. Вірші читала Галина Магас, керівник народного аматорського театру районного Палацу культури.
Також присутні змогли переглянути мультимедійну презентацію «Свята це воля – нести хрест», ознайомитись з документами, матеріалами про життя о.Івана та отримати пам’ятку користувачу «о.Іван Галавай - мученик за віру».
Нехай пам'ять про о. Галавая, його життя служить нам взірцем християнського терпіння і любові до Христа.