Мистецький проект
МОЇЙ УКРАЇНІ – ВЕЛИКА ОСАННА

Хай знає весь світ про
 казкову країну,
Де синєє небо та
жовті поля.
Хай квітне щасливо
моя Україна!
Найкраща, безцінна,
любима земля.

Всі ми міцно прив'язані до того краю, в якому прийшли на світ та виросли. І де б не перебувала людина, її завжди манитиме до рідних, любих серцю та зору місць.
Люблять і прославляють свій рідний край чарівними мелодійними українськими піснями, щирим поетичним словом, веселковим розмаїттям вишивок, різними творчими роботами мешканців нашого району. Це засвідчує мистецький проект "Славна скриня мистецького роду", який продовжує свій шлях селами краю.
Його організатори, культосвітні працівники на чолі з першим заступником голови РДА Василем Петришиним 26 липня вирушили до сіл Ластівці, Старуня та Жураки.
Першими нас зустрічали у невеличкому, але охайному будинку культури с. Ластівці. Фойє закладу культури того дня тішило око веселковими барвами вишиваних робіт: рушниками, сорочками, скатертинами... Ці диво-роботи створені золотими руками вишивальниць Ганни Лукавської, Параски Іванюк, Ганни Вовк, Галини Приймак. Вироби з лози представили члени об'єднання "Чарівна лоза", яке діє при бібліотеці, Василь Івасюк, Микола Лукавський, Назарій Лукавський (керівник Ганна Хабаль). Старовинна скриня нагадала не тільки про практичність наших попередників, а й привернула увагу словами народної мудрості "Дівку вповивай, а скриню набивай".
А хто з нас не любить квітів? Та знаючи, скільки праці треба докласти, аби вони потішили буйним цвітом, не кожен береться їх вирощувати. Василь  Уманців - квітникар з великим досвідом. Гортензії, петунії, сульфінії - всіх вазонів і не назвеш, які він представив на огляд. До своєї святая святих - бібліотеки - запросила Ганна Хабаль, яка дуже любить свою роботу. Вона продемонструвала свої здобутки, а також глиняні вироби, асигнації, старовинні книги, захоплююче розповіла про найдавніших жителів села.
Пісня - це голос душі нашого народу, вияв співочої вдачі українців. Ластівчани під час звітного концерту також засвідчили цю істину. Духовною піснею "Отче наш" його розпочав жіночий склад церковного хору (керівник Марія Гавриш). Потм були художні виступи вокального ансамблю, родинного ансамблю Гавришів, Іванни Левко, Софії Чуфус, Мар'яни Луців, Сніжани Гоцуляк, Марії Лучин, дуету сестер Павлюків, Михайла Шутака, учнів НВК (керівник Мирослава Катрич). Немало пісень звучало на слова місцевого поета Василя Григорука.
На завершення зустрічі у Ластівцях депутат районної ради Тарас Глодан зауважив, що саме завдяки таким заходам шириться коло шанувальників народного мистецтва, ми більше дізнаємось про таланти жителів різних сіл. "Ми мусимо нарешті відчути себе українцями, щоб вишивкою сяяли не лише будинки культури, а й наші серця", - наголосив Василь Петришин.
Тим часом вирушаємо у Старуню - одне з найдавніших сіл у районі. Тут є чим захоплюватися, що показати і про що розповісти. Згадаймо хоча 6 про мамонта, рештки якого знайшли на околиці села в глибинах озокеритної шахти, про діючий грязевий вулкан, аналога якому, певно, нема в світі...
Зустрічали гостей старунці хлібом-сіллю і запросили у вестибюль, де й відбулося дійство.
Підходимо до виставки робіт народних умільців. Вишивані сорочки, картини, скатертини, подушки, ясики, плетені дитячі кедики, фотоальбоми зі світлинами - все це роботи Марії Цоцко, Марії Катрич, Олександри Сав’юк, Лідії Григорук, Ганни Луквінської, Людмили Гаврилюк, якій, до речі, 74, а вона повна сил, енергії та оптимізму. Пані Людмила розповіла нам, що від 16 років живе в Старуні і відтоді голки з рук майже не випускає. А ще чудово
в'яже гачком. Та найбільше вразила присутніх вишита Хресна дорога. Спочатку подумала: певно, якась поважна за віком жінка, яка має за плечима неабиякий життєвий досвід, взялася до цієї роботи. Та коли до мікрофону підійшла мила, тендітна, красива молода дівчина, здивуванню не було меж. Тетяні Григорук-Луквінській аплодували стоячи. У вишитих стаціях - біля ста кольорів. Звичайно, можна описувати це рукотворне диво довго-довго, але краще його побачити. До речі, освячувати Хресну дорогу будуть у листопаді, приїздіть - не пошкодуєте.
Можна сміливо стверджувати, що жителі цього мальовничого села живуть , під девізом: "Співаймо разом, співаймо всі, ми українці і цим щасливі". Свої аматорські здібності на розсуд глядачів і гостей представляли: родзинка села - гурт "Старунці", хор будинку культури, дует у складі Аліни та Марійки Фафлеїв, вокальний ансамбль, дует у складі Олександра Печарського і Захарія Шимонівського, солісти Василь Рогів, Кароліна Пальчинська.
Не можна не згадати і бібліотекаря Марію Лукань. Господиня книгозбірні обладнала чудові кутки народознавства, зокрема семи чудес Старуні, про пластунів, колишніх працівників бібліотеки.
Коли під'їжджали до Журак, наш "загін" уже був трішки виснажений, та й день котився до вечора. Але біля будинку культури, з якого звучала запальна українська пісня, нас зустрічало чи не півсела. Втоми, як і не було, ми знову були захоплені в полон талановитими людьми нашого краю.
Розпочалася мистецька презентація у фойє, яке цвіло різнобарв'ям кольорів, а ще - різноманіттям робіт. Це - і столярні вироби, і плетені кошики, і ковка, і кондитерські вироби, обрядові короваї, мед та продукція з нього. А також вишивані та в'язані речі: картини, образи, костюми, подушки, светри, камізельки.
Завідуюча бібліотекою та директор будинку культури розпочали свої розповіді про жителів села, які найбільше прославляють його. А також коротко зупинилися на заходах, що проводяться в Жураках, говорили про старожилів, воїнів УПА та новітніх героїв-земляків. Про мед та його лікувальні властивості цікаво розповіла Зіна Кріцак. Бажаючі могли скуштувати мед і продукти з нього, які люб’язно надала родина Віктора та Зіни Кріцаків, що відома далеко за межами району. Свої роботи на виставці представили вишивальниці Ольга Попойлик, Любов Удуд, Оксана Іванущак, Петро Шимонівський, Олександра Смітюх. Чудовими екібанами прикрасила мистецьке свято Ольга Кріцак, фотороботами - Ігор Кріцак, виробами з лози - Микола Дребот, а солодким "витвором" потішила Іванна Лешко. Талановите подружжя Загаруків запропонувало на огляд керамічні та ковані вироби.
Серед багатьох позитивних напрацювань бібліотеки - красиво оформлений народознавчий куток, а також куточок дитини зі старовинною колискою.
Окремого абзацу, та ні, сторінки чи розвороту заслуговують роботи Петра Шимонівського. Цього разу усіх вразив образ Творця. Вишитий на зріст людини Ісус Христос притягував своєю величчю, зустрічаючи присутніх батьківським поглядом і наче благословляючи на добрі починання.
Музичне дійство розпочалося з благословення і молитви, які змовив місцевий священик о. Микола Яричківський. І це дало свої зримі плоди, адже концерт у Жураках вдався, а глядачі у залі не переставали аплодувати аматорам сцени. Особливого настрою додала та запалила присутніх своєю енергетикою Людмила Середюк. Цій поважній жінці уже за 80, але вона не уявляє життя без пісні та різноманітних приповідок. Своє мистецтво під час концертної програми продемонстрували хор будинку культури (керівник Петро Середюк), вокальна група дівчат, фольклорний колектив, Ігор Годованець, Микола Мельник з дружиною Наталею, читці Вікторія Риндич та Андріана Іванків. Неабияк розворушила публіку невелика гумористична сценка у виконанні учасників драмгуртка.
"Ми тішимося, що культура живе. І буде жити, якщо разом зі старшим поколінням на сцені - молодь. Важливо й те, що у вас є відчуття єдності та гордості за своє село. Ваш концерт відбувся, ніби на одному подиху, і це зворушливо", - сказав на завершення перший заступник голови РДА Василь Петришин.
Закінчився копіткий насичений подіями день. Із різними враженнями повертався наш "десант" додому. Попри мінуси, що траплялися і будуть траплятися під час звітів, такі мистецькі заходи таки потрібні. Адже вони дають можливість людям відкритися і проявити свою щиру, багату і щедру українську душу.

     Оксана Павлик,
«Слово народу», 12 серпня 2016 року, С.3