Олексій Оксана, студентка

с. Хмелівка

                          Украдене щастя

Чи щасливі твої рідні?
Ти питав? Ти знаєш
Що їм треба, чого хочуть?
Питав? Чи питаєш?
Чи, бувало, не для себе
Їх щастя вкрадаєш?
Ненароком, не з бажання,
Так-ся получає.
Що з добром, добро творивши,
Ти їм зло вчиняєш?
Що для щастя й для здоров,я -
Щастя й відбираєш.
А із щастям, полегеньки
І з життя зганяєш.
Чи, бувало, не казав ти
Наказом, приказом,
Що робити, з ким дружити,
А кого не знати?
Ти ж бо краще знаєш, мудрий,
А вони - не дуже.
Ти не думав, що б згодилось
Їх самих спитати?
Чого хочуть, що їм треба,
Як добро їм дати?
А чому? Та бо не в тім то
Вони щастя бачуть,
В чому б ти на їхнім місці
У щасті б купався.
Всі ми різні й вони інші
У всіх й щастя різне.
Хай живуть собі як хочуть,
Помилки справляють,
Але своїм життям охоче,
А не твоїм страждають.
Так і щастя у всіх буде
Не крадене – справжнє.