Іван Вагилевич
        205 років від дня народження
Нехай не закинуть мені щось на зразок плагіату, але якась невідома сила кличе назвати його Іваном Предтечею.
Та вся Руська трійця (Шашкевич, Головацький) постає у нашій історії літератури предтечею галицької літератури, яка з ними народилася, пішла у життя, взяла інших за руку і довела до Івана Франка.
Починати будь-що завжди непросто, коли нема на кого озирнутися і з чим порівняти.
Іван Вагилевич починав нову за якістю літературу, намацуючи шлях до неї через пошуки нової літературної мови, відкидаючи на обіч так зване «язичіє», польську і німецьку мови, як чужі рідній стихії народної мови. Для цього треба було мати сміливість і рішучість. Гадаю, за приклад йому служив Маркіян Шашкевич, який тягнув власну скибу на літературній ниві. Вони всі три сіяли зерно слова, відвіваючи полову, і сходи, посіяні ними, давали перший ужинок і з нього духовний хліб поневоленому галицькому люду. Важливий це був труд, не раз і не вдячний, не раз небезпечний і мало пошанований і хліба з нього не з'їсиш.
Але Іван Вагилевич зрозумів місію, покладену на нього Богом, і може, йому забракло сили духу і тіла на все своє життя, щоб нести нелегкий хрест поета, просвітителя, етнографа, та зробив більше ніж ті, що жили, вмерли і слід по них простиг.
Іван Вагилевич є і буде. На своєму місці в історії літератури. Довго. Вічно. Як Україна, для якої старався. Пам'ятати б про це.
                                                                                               Василь Бабій