Богородчани - 575 і 385
Богородчани - дитя Бистриці Солотвинської і полів, що підпливають зусібіч.
Місто - Храм, з культом, краще сказати, з любов'ю до Божої Матері і самого Бога, з милостивого дозволу якого місто отримало цю сакральну назву.
І вже багато віків, значно більше, ніж ХУ століття, зі славою несе це святе ім'я. Таку назву треба було заслужити, щоб не втрачати гідність і можливість її мати. І навіть злі демони безбожної радянської влади були безсилі її замінити на якийсь Червонопупецьк. Бог не дозволив.
Богородчани, як вічна молитва про дарування Божого милосердя цьому містові і його мешканцям.
На жаль, в Богородчанах замало минувшини, щоб зберегти історичний профіль, але достатньо краси, щоб любити, примножувати, берегти.
І, найголовніше, божественність назви зобов'язує, надихає, надає молитовного настрою. Цінімо Божий дар.
...У заголовок внесено дві дати: 575 і 385 років.
Перша, означає ювілей писемної згадки в історичних документах.
Друга, нагадує про королівський привілей, коли в 1631 році ним було надано Магдебурзьке право, а, отже, статус міста. Але місто все ж українське, правдивіше, давньоруське, бо його витоки беруться десь із ХІІ-ХІІІ ст., а може, і це точно, ще раніше. Так що тисячолітня його історія не може бути піддана сумнівам.

                                                                             Василь Бабій