Серед видань
БОГОРОДЧАНИ ВЖЕ БУЛИ,
КОЛИ ВІДКРИЛИ АМЕРИКУ…
Нинішньої осені жителі й уродженці Богородчан та Богородчанщини святкували ювілей містечка - виповнилося 575 років від першої писемної згадки про нього. Власне, в радянські часи Богородчани мали та ще й донині мають статус селища, але тут з нетерпінням чекають на те, що після підтримки районною та обласною радами рішення селищної ради Верховна Рада України прийме відповідну постанову про доцільність надання Богородчанам статусу міста.
Про історично цілком виправдану й аргументовану правомірність таких прагнень богородчанців, розмаїту суспільно значимими подіями й іменами визначних людей минувшину нашого містечка свідчить книга "Під покровом Богородиці", котра побачила світ якраз напередодні ювілею Богородчан. Її автор Василь Романюк уже відомий нашим читачам із низки публікацій як краєзнавець і літератор, лауреат обласної премії ім. І. Вагилевича. Він, до речі, народився в Старих Богородчанах, проте саме з цього села, доводить дослідник, беруть свій початок історичні витоки нинішнього районного центру.
Цінність книги бачиться не тільки в її багатому фактажі, починаючи ще з праісторії Богородчан (зрозуміла річ, із тих стародавніх часів до наших сучасників могли дійти лише усні перекази, що передаються від покоління до покоління), а й у вмілому розставленні автором смислових акцентів. Це не просто хронологічний опис історичних подій, тим більше не безсторонній, а поданий він в органічній сув'язі з авторською оцінкою фактів та конкретних людей - так би мовити, дійових осіб минувшини містечка: представників влади, духовенства, освіти, просвітян, політиків, письменників, митців.
"Історія населеного пункту - як людська біографія, але із суттєвою різницею: у своє минуле людина може повернутися лише подумки, а містечко, хоча живе переважно сьогоденням, якоюсь своєю частиною залишається в минулому". Як не погодитися з цим твердженням, що закликає кожного з нас, у якому б місті чи селі ми не жили, глибоко усвідомити й відстежувати безперервну тяглість його історії, закоріненість в неї, зумовленість суспільного поступу причинно-наслідковим зв'язком між, здавалося б, віддаленими в часі подіями. Такий творчий підхід автора до написання книги допомагає увиразнити, оживити виклад змісту тих подій, вийти за рамки тривіального їх фіксування, підтверджує доцільність умілого використання у краєзнавчому виданні і публіцистичних прийомів письма.
Або ж таке міркування Василя Романюка, вже суто як дослідника: "Значна частина перших згадок про галицькі села датується ХІІІ-ХІУ століттями. Невже до того всі ці величезні території були безлюдними? Таке запитання є цілком логічним, однак офіційна історія не дає на нього конкретної відповіді, зосереджуючись здебільшого на дослідженні міст. Водночас археологи стверджують, що на одному й тому самому місці люди оселялися неодноразово, повертаючись до забутої стоянки через сотні, а то й тисячі років. То, можливо, деякі галицькі села ведуть свій родовід іще від тих давніх стоянок?"
Перша відома згадка в "Актах гродських і земських" про "Богородзічани", як там було написано, відноситься до 1441 року, коли ними володів Ян (Іван), теребовлянський староста з Бучача. Проте, як вважає Василь Романюк, Богородчани могли існувати і за сто, і за двісті років до цього. Він також наводить три легенди про виникнення містечка та походження його назви. "Як би там не було, а Богородчани появилися раніше, ніж Колумб відкрив Америку...", - не без гумору підсумовує В. Романюк власні й інших краєзнавців та вчених припущення про справжній вік містечка.
У канву книги органічно вплітаються розділи про Богородчанський замок і напад на нього опришків під проводом Олекси Довбуша, про заняття, ремесла та національний склад населення містечка в різні періоди його існування, про "Богородчанську трійцю", розвиток освіти в Богородчанах та їх околицях упродовж століть, про діяльність національно-патріотичних громадських організацій, участь місцевих жителів у борні за визволення з-під окупаційних режимів чужих держав, які змінювали один одного, про тодішні ор-гани влади і першого в історії містечка бургомістра-українця...
Звісна річ, скласти для себе враження про книгу "Під покровом Богородиці" мають самі читачі. І, гадаємо, кожен зацікавлено знайомитиметься з цим, без перебільшення, неординарним у прикарпатському краєзнавстві виданням. Неординарним з огляду на новизну змісту й добре продуману автором структурованість книги, на дослідницьку скрупульозність, вивіреність фактів, дат, імен, на високу якість ілюстративного матеріалу. А це - давні чорно-білі й теперішні кольорові світлини (відзначимо максимальну ретельність, з якою В. Романюк підходив до встановлення зафіксованих на них осіб), малюнки прикарпатських художників, копії давніх  документів.
У виданні " Під покровом Богородиці" Василь Романюк окрім загальнодоступних  джерел використав низку матеріалів, які знайшов у районному та обласному  архівах, в архіві Львівської національної наукової бібліотеки України ім. В. Стефаника, Історичному архіві м. Львова. Не менш цінний для написання книги дали авторові зустрічі зі старожилами містечка, безпосердніми свідками та учасниками подій  останніх десятиріч.
І в результаті народилась вагома за своїм змістом, ошатна за оформленням книга як  дарунок автора до 575-літнього ювілею Богородчан їх жителям. Зрештою, це дарунок  читачам усього Прикарпаття.
                 Михайло ПОСІЧАНСЬКИЙ, «Слово народу», 7 жовтня 2016 року, С.8