Все сняться материні руки,
Стара солома рідних стріх.
Все сниться гук весни і вітер,
Веселий вітер світлих літ.
Автор цих рядків – Євген Маланюк. Українська земля, як не раз бувало в нашій історії, зродила собі сина – на свою оборону й славу. Щедро обдарувала його талантами, та не дала талану-долі. Але він сам збудував свою долю – всупереч усім перешкодам.
Із відпущених Богом 71-50 Євген Маланюк прожив на чужині. Там і вмер. Але невтомна любов до батьківщини створила чудо: його душа ніколи не розлучиться з отчою землею. Євген Маланюк – український поет, який навіть у вигнанні, далеко за межами рідної України, зберіг любов до рідної землі, вболівав за її тяжку долю і присвятив Батьківщині багато віршів.
2 лютого в читальному залі центральної районної бібліотеки відбулася літературна година «Поет високого духу» (до 120-річчя від дня народження Євгена Маланюка).
Євге́н Филимо́нович Маланюк -  український письменник, культуролог-енциклопедист, публіцист, літературний критик, сотник Армії УНР, "Імператор залізних строф".
Хто він, Євген Маланюк? Що ж хвилювало, що бентежило його душу?  Про життєвий і творчий шлях  розповів учням 9-их класів Богородчанської ЗОШ І-ІІІ ст. №1 письменник Василь Бабій, зачитавши вірші Євгена Маланюка. 
Присутні переглянули  слайдову  презентацію «Євген Маланюк – життєпис та творчість» та  ознайомились з книжково-ілюстративною  виставкою «Князь духу і мислі».