ЛЮБОМИР СТРИНАГЛЮК 
5.04.1972
Найперше, Любомир Стринаглюк народився у серафинецькому світі і цей покутський мікросвіт досі живить його своєю аурою і дає Боже натхнення.
Тому він поет від Бога і Бог це завжди знав. Знав, що Любомир ніколи не закопає в землю талант ним даний. Він його не лише примножує, але й повсякчас розмножує й розмножує через тиражі своїх книжок. Але так дозовано, наче зрозумів, що не треба аж так багато перлів своїх поезій метати під ноги... Так, під ноги тим, хто немає дару, розуміти справжню поезію. В цьому природність і справжність поезії Любомира. Але він не лише поет, а й прозаїк, бо проза розширює уявлення про його можливості в літературі. Це підтверджує книжка-застереження «Знаки часу. Розпізнавання». Письменник окрім всього, а може і, насамперед, має бути сторожем людських душ.
Саме для цієї мети Любомиром відкрито «Назарет». Це свята земля його книгарень, де слово Бога і про Бога найголовніше, а дитяча література є охоронцем дитячих, ангельських сердець.
Названа тріада: поезія, проза, книгарня, це та духовна піраміда, де Любомир і жрець, і фараон, і Богові, і людям. Його сім'ї і всій родині, якій теж служить син, чоловік, батько, Любомир Стринаглюк.
                                                                            Василь Бабій, член НСПУ