ХМЕЛІВСЬКІЙ ЦЕРКВІ - 85!
Золотоверха церква - окраса села - видніється на пагорбі, чарує зір, тішить душу, возносить дух до неба. Щонеділі і свята літургійний спів славить Бога, доносить до Нього слова щирої молитви. Не одне покоління хмелівчан переступило за цей час поріг церкви, освяченої ще у 1931 році.
Хмелівська громада виявилась живою, енергійною, здатною творити необхідні для розвою села речі: збудували школу і Божий храм - церкву Введення у храм Пресвятої Діви Марії.
Ті люди, наші добрі предки потрудилися на славу для прийдешніх поколінь і наша вдячність їм за це, бо джерело людяності і мудрості не повинно висихати.
Тут ще можна було б сказати і про сільську «Просвіту», як третю складову духовної піраміди тодішнього села, але це вже інша тема.
Церква будувалася при пароху о. Гординському, який доклав багато зусиль, щоб храм-красень постав у селі на славу Божу і користь парафіянам.
У часи радянського безбожжя хмелівська громада, певна власних переконань і сил, уберегла церкву від закриття чи перетворення її в кращому випадку у музей, а в гіршому - в примітивний склад, як це робилося в багатьох селах.
Про любовне і гідне ставлення мешканців села до своєї святині свідчить її нинішній вигляд. Вона має доглянутий вигляд, а золотисті куполи-бані додають їй урочистості і особливої краси. Небагато сіл, які мають чисельніший склад населення, можуть похвалитися такою ошатністю свого храму.
А це значить, що громада і себе поважає, і довірила опіку над церквою достойникам.
Це і парох села отець Сергій Дирів, і дяк Є.Максимів, і старший брат Д.Паранюк, і паламар І.Попович, і касир В.Осадців, і регент хору М.Попович.
За всю історію хмелівської церкви тут було двадцять священиків, в нинішній церкві служило сімнадцять священиків. Відомо вісім дяків, а також чотирнадцять паламарів.
85 років для вічності невеликий відтинок часу, але для людського життя це велика і славна історія, це пам'ять про діяння на славу Божу і досвід добрих справ, які зараховані і на землі, і на небі.
Василь Бабій