Писав про минуле для майбутнього
           АНДРІЮ ЧАЙКОВСЬКОМУ -160
Його біографія заслуговує доброго роману.
Центральний герой - Андрій Чайковський. Найперше письменник, чиї твори пережили автора і ще довго-довго нестимуть його ім'я у майбутньому. Його популярність в 20-30-х роках в західноукраїнському літературному просторі мало надається для порівняння з іншими, хоча ще жили Василь Стефаник, Ольга Кобилянська. Але йдеться не про рівень літератури в її класичному ключі, а в популярності, в затребуваності звичайним читачем. Цікаве і доступне розумінню письмо імпонувало різним верствам, спраглим читання і пізнання героїчної минувшини. Ця література мала дуже позитивний вплив на молодь в плані пробудження патріотизму. Для старішого покоління книжки Андрія Чайковського були естетичною утіхою серед приземленості побуту. Ідеалізація козацтва в творах «За сестрою», «На уходах», «Перед зривом», «Полковник Михайло Кричавський» не могла зашкодити пізнанню цієї яскравої сторінки українського війська. Це були ідеали світлі і позитивні, героїка надихаюча.
І в часи радянщини, коли влада дозволила перевидати збірку «За сестрою» і роман «Олюнька», ці книжки передавалися із рук в руки і їх зачитаність, потріпаність свідчили самі за себе. Про перші надруковані літературні спогади Андрія Чайковського позитивно відгукнулися Іван Франко і Осип Маковей. І досі не втратили актуальності та історичності інші спогади часів ЗУНРу «Чорні рядки». Вони лише підтверджують, що українська історія має сумну властивість повторюватись з гіршої сторони, коли йдеться про боротьбу за свою державу, маю на увазі лідерів держави.
Андрій Чайковський умів гідно служити і державі, і, головне, літературі, дбаючи про її головну роль: боротьбу проти зла, служінню добру, формування гідності справжнього українця. Він, як апостол Андрій, ніс любові Христа і писаного слова народові. (Він, як апостол Андрій, приносив народові любов Христа і писаного слова).
                                                                                  Василь Бабій, член НСПУ