Ярослав Ткачівський 
  14.08.1957
Письменникові Ярославу Ткачівському пощастило.
Він народився у княжій столиці - давньому місті Галичі, щоправда, виріс коло Галицької брами, в межиріччі Луквиці й Лукви, у преславному селі Вікторові, що колись входило в межі старого міста-фортеці. Ярослав і лицем своїм подібний на галицького князя зі світлою бородою.
Та й народився він прекрасного дня - на Медового Спаса, 14 серпня. Напевно, в своєму минулому житті Славко також міг бути співцем Митусою, котрий, до речі, не піддався княжій волі і за це потерпів. Терпить чимало від життя і Ярослав, але життя, а точніше, Бог до нього милостивий.
Перша Його милість - дар поета-співця. Багато віршів Ярослава стали піснями та романсами. До слова, тільки виданих цих творів у нього вже понад 150(1). Але достатньо згадати лишень одну, тепер народну, пісню «Волошки», яку ще замолоду сотворив наш поет-ювілянт.
Ярослав дуже ненаситний на письмо, на постійне протирання штанів за робочим столом. І з-під його пера (п'юро як казали колись) виходять твори, що групуються у збірки поезій, книжки оповідань та гумору, а тепер ще й побачили світ кілька романів. А тут уже духу та праці треба і треба. Та ще й підтримки в сім'ї. Письменник має добру дружину Лесю, яка є його дружнім плечем і люблячою музою. Та й донька і внучка його шанують і люблять. А це надихає, додає сили у праці на різних поприщах. Адже за фахом Ярослав - журналіст, очолював газету «Тижневик Галичини», а тепер він головний редактор журналу «Перевал».
Ярослав Ткачівський має авторитет у літературних колах, що засвідчує і його посада секретаря НСПУ. Дуже відповідальна, бо це обов'язок і громадська праця, допомога колегам, свого роду місія в письменництві. Тому він щоднини як не на роботі, то на презентаціях, фестивалях, творчих зустрічах... Такою невгамовною творчою особою він, безперечно, буде і далі, бо інакше й не уявляє своїх буднів і свят чоловік, удостоєний почесного звання «Заслужений працівник культури України».
І з ним всюди Спас, бо Ярослав людина віруюча.
Віримо в його талант і покликання, вітаючи з ювілеєм.
                                                 Василь Бабій, від імені колег-письменників