Мирослав Ірчан 
       1897-1937
Сорок років життя, яке обірвалося від кулі сталінських убивць. Це життя ввібрало в себе так багато різноманіття кращих і гірших, чорних і драматичних, зрештою, трагічних проявів.
Мирослав Ірчан (справжнє ім'я Андрій Баб'юк) плив стрімкою річкою буття і заносило його то до одного, то до другого берега. І річка була бурхлива, а стихія її непередбачувана та грізна.
Народився Мирослав Ірчан (поет, прозаїк, драматург, публіцист, літературознавець) 14 липня 1897 року у селі П'ядики на Коломийщині. Вчився у сільській школі, закінчив 6 класів Коломийської гімназії, а також вчительську семінарію у Львові.
Під час Першої світової війни він підхорунжий у Легіоні Січових Стрільців. Не втиснути у прокрустове ложе короткого тексту весь вимір життя Мирослава Ірчана, бо такий текст міг би стати сюжетом великого роману.
По війні М.Ірчан живе в Києві на творчих хлібах, друкується в пресі, редагує журнал «Галицький комуніст».
Два роки живе у Празі, де навчається в Карловому університеті.
А вже в 1923 році виїжджає до Канади, де стає секретарем заокеанської філії Спілки пролетарських письменників «Гарт». Але вперта доля із фатальною визначеністю тягне його в Радянську Україну і від неї, долі, не втечеш.
28 грудня 1933 року Мирослава Ірчана заарештовано ГПУ і засуджено на 10 років концтаборів. Звичайно, безпідставно, але молох сталінщини не міг жити без жертвопринесень.
9 жовтня 1937 року «трійка» УНКВС Ленінградської області засудила Ірчана до найвищої кари в сфабрикованій справі на 134 українських буржуазних націоналістів, які підлягали розстрілу.
Вирок виконано 3 листопада 1937 року.
Твори Ірчана під забороною друку, а надруковані вилучені з бібліотек. Реабілітовано його посмертно 3 квітня 1956 року. Написано і опубліковано М.Ірчаном чимало: «Сміх Нірвани», «Бунтар», «Безробітні», «Дванадцять», «Родина щіткарів», «карпатська ніч» тощо.
В дитинстві мені пощастило побачити в Серафинцях на сільській сцені дві вистави за п'єсами М.Ірчана «Родина щіткарів» та «Підземна Галичина» (написані в 1926 році). Була колись обласна премія імені Мирослава Ірчана. У зв'язку із 120-річчям від дня народження ї варто «воскресити», тим самим віддаючи шану пам'яті поета, прозаїка, драматурга Мирослава Ірчана.
                                                                   Василь Бабій, член НСПУ