Володимир ПОЛЄК
Людина - книга.
Книжка для Володимира Полєка була всім: сестрою, подругою, коханою, радістю кожного дня, сутністю всього життя.
І не лише тому, що його до цієї любові покликала професія бібліографа, а тому, що без книжки він би не жив, так як він жив.
Книжка для Володимира Полєка була річчю сакраментальною, стала його божеством, адже в основі професії присутня Біблія - книга Святого письма. Він і священнодійствував над книжками, віддавав їм свій робочий (невільний) і вільний час. Був оточений книжками і вдома, де мав власну бібліотеку цінних видань, і на роботі - в університеті імені В.Стефаника.
Володимир Полєк писав власні книжки, бо мав що розповісти людям.
Мало кому вдається створити бестселер. Він написав книжку під назвою «Вулицями і майданами Івано-Франківська». Став предтечею у цій краєзнавчій царині, на яку попасом рушили інші.
Ще одна його книжка могла стати такою ж затребуваною - «Бібліографічний словник», своєрідна енциклопедія про письменників, відомих людей нашого краю.
Щось було опубліковано, щось недописано, бо Володимир Полєка нестало. У фізичному плані. Але його духовне життя продовжується. У тих же книжках, його родичах і друзях, бо це нетлінне.
І світла пам'ять про Володимира Полєка не меркне. Є книжки, є обласна краєзнавча премія його імені.
Життя вченого-самітника, яке він ділив з книгами вдалося.
                          Василь Бабій, член НСПУ лауреат обласної премії ім.В.Полєка