«Русалка Дністрова», «Русалка Дністрова»,
Мов юна галичанка, у серці ожива. 
Вона звучить дитинно і кличе в даль сторіч, 
Коштовная перлина, русинська славна річ. 
                                                                                                         Любов Забашта 
6 жовтня в читальному залі центральної районної бібліотеки ім. М.Яцківа відбулася інформина  «Світло «Русалки Дністрової» (до 180-річчя з дня виходу в світ)
З розповіді письменника-краєзнавця Василя Бабія присутні дізналися, що альманах «Русалка Дністровая» – перший паросток нової української літератури в Галичині, який підносив дух народу, будив його соціальну й національну свідомість, зміцнював віру, що рідне слово не загине.
"Русалка Дністровая" - перший західноукраїнський альманах, виданий у Будимі (Будапешт) в 1837 році, підготовлений діячами літературного гуртка "Руська трійця" - Маркіяном Шашкевичем, Яковом Головацьким та Іваном Вагилевичем. Вони творили у романтичну епоху, в час культурного й національного відродження України. Це були діячі нової української літератури на західноукраїнських землях, які здійснили справді рішучий і революційний переворот в ідеях та умонастроях галицьких українців, що тоді перебували під колоніальним гнітом Австрійської імперії
Альманах "Русалка Дністровая" вийшов замість впорядкованої у 1834 році, але забороненої віденською цензурою (на підставі думки церковної влади у Львові) збірки "Зоря". Книга та її видавці зазнали переслідувань місцевих церковних і світських властей. Із 1000 надрукованих примірників "Русалки Дністрової", 800 конфіскувала львівська поліція, а решту розійшлося між людьми. В "Русалці Дністровій" друкувалися матеріали з історії України, які відображають національно-визвольні прагнення українського народу, твори відродженої літератури, мовознавчі, історичні та етнографічні праці діячів українського відродження.
Важливим є і те, що в альманасі застосовано фонетичний правопис, вперше використана не церковно-слов'янська суміш, а жива народна українська мова.
Книга починається вступним словом М. Шашкевича ("Передслів'я"), в якому він підкреслює красу української народної мови та народної словесності і списком найбільш важливих наддніпрянських літературних і фольклорних видань того часу. Далі матеріал розташований у чотирьох частинах - "Пісні народні", "Складання", "Переводи", "Старина». У них опубліковані збірки народних дум і пісень з передмовою І.Вагилевича, оригінальні твори М. Шашкевича ("Згадка", "Погоня", "Туга за милою", "Сумрак вечірній", оповідна казка "Олена"), Я. Головацького ("Два віночки"), І.Вагилевича (поеми "Мадей", "Жулин і Калина"), а також переклади сербських пісень, три історичні пісні "із старих рукописів" тощо. Значення “Русалки Дністрової” недооцінити неможливо: альманах став першою для Галичини книгою народною мовою, тим самим розпочав епоху нової літератури для тієї частини України, що перебувала в складі імперії Габсбурґів та відіграв для галичан ту роль, яку для Великої України зіграла “Енеїда”.
Девізом книги стали слова Я. Коллара: «Не тоді, коли очі сумні, а коли руки дільні, розцвітає надія». Своїм поворотом до народної мови й уведеним її упорядниками правописом «Русалка Дністровая» мала великий вплив на українське національне відродження і на розвиток української літератури в Галичині. За словами І. Франка, збірка «була свого часу явищем наскрізь революційним». «Русалка Дністровая» була передрукована 1910-го року в Тернополі й офсетом у Києві (1950, з вступною статтею Олександра Білецького) та у Філадельфії (1961).