Синам України

Високо у небі лелеки летять,
Вертають у край, де розквітла калина, 
А мати сумна зі сльозами в очах
Чекає на сина, чекає на сина.

Просила, молила: «Синочку, не йди,
На кого мене ти одну покидаєш?».
–Я мушу, матусю, Донбас у вогні, 
Знов нашу Вкраїну кати розпинають.

І стали стіною найкращі сини,
Московську навалу вони зупинили.
За тебе, за мене життя віддали,
Майбутнє Вкраїни вони захистили!

…Ще знову цвістимуть волошки в житах,
І знову розквітне червона калина,
А світлом ясним до матусі у снах
Лелека прилине, лелека прилине.

Малиновищі

Малиновищі - місцина в Карпатах (вище Манявського водоспаду), де розташовувалась підстаршинська школа УПА, шпиталь, колиба радисток, склади зброї і продуктів. 24 серпня 1944 р. тут відбувся великий бій між енкаведистами і повстанцями.

Де вітри гуляють на просторах,
І смереки вічно молоді, 
Заснували табір в наших горах
Мужні хлопці рідної землі.

Молоді завзяті патріоти
Поклялися бити ворогів,
Щоб від Сяну й до самого Дону
Український прапор майорів.

Приспів:
На Малиновищі ми знов ідем
Любов і шану героям несем.
Вічная слава безстрашним борцям,
Слава повстанцям – Вкраїни синам!

Тут нерівний бій вони прийняли,
Полягло півсотні москалів,
Дев’ять хлопців голови  поклали
І ніхто пощади не просив.

Спіть спокійно, браття-українці,
Хай Господь прийме на небесах.
Ми для вас співаєм нашу пісню,
Подвиг ваш безсмертний у віках.