Стрітення Господнє. Відзначають цей день в пам'ять про те, як Марія принесла Ісуса до Єрусалимського  храму, бо за законом, описаним  у Старому Заповіті, було постановлено, що жінка, яка народила хлопчика, 40 днів (а дівчинку - 80 днів) була ритуально нечистою. Опісля цього часу для очищення кожна мати мала принести до святині жертву. Марія приносить у жертву дві горлиці. Коли ж Марія разом з Йосифом принесла Ісуса до храму, їх зустрів там сивий і старий Симеон, який чекав зустрічі з Господом вже багато років, бо був звіщений, що він зможе вмерти лише тоді, як побачить Ісуса Христа. Перед смертю старець Симеон сповістив, що Немовля, яке йому нарешті судилося побачити, вийде "на служіння спасіння людей".
Цього дня у храмах освячують свічки, які називають громничними. Коли приходять із церкви, запалюють свічку-громницю" - щоби весняна повінь не пошкодила посіви й щоби мороз дерева не побив. Протягом року свічки зберігають біля ікон, і вірять, що вони мають виняткову силу та оберігають оселю від грому, блискавки, бурі, зливи чи смерчу, а членів родини - від "злого ока" та хвороб.
І у цьому святі переплелися народні дохристиянські й релігійні традиції та вірування.  Вважають, що 15 лютого відбувається Стрітення - зима зустрічається з весною.
Цікаво, що в давнину Новий рік святкували на наших землях саме з приходом весни. У цьому українці не самотні, до прикладу, у Китаї настання Нового року відзначають у датах, близьких до нашого християнського свята Стрітення, що наклалось на давніше відзначання зустрічі зими з весною. Свято Стрітення за григоріанським календарем припадає на 2 лютого, і на Заході відоме, як День бабака. І прикмети про бабака та півня є схожими. Скажімо, якщо 2 лютого бабак побачить свою тінь, то лізе спати назад до нори - отже, буде ще декілька морозних тижнів. Але якщо день похмурий, бабак не бачить тіні, то не вертається до нори - отже, йде рання весна. Українці ж кажуть: "Як на Стрітення півень нап'ється води з калюжі, то жди ще стужі", тобто якщо настала відлива, то зима буде ще довгою.