Світлана Бреславська
Поетеса з Божої руки або як кажуть: милістю Бога. Критики відносять її до обойми п'яти кращих поеток Івано-Франківська. Вона цікава і самодостатня і поза обоймою має помітне місце в літературі. Місце, яке все більше і більше горить яскравим світлом, набуває сяйва, яке відкидає зірка на літературному небосхилі.
Чотири книжки за...та навіть не за два роки. її стала часто навідувати Муза поезії і все більше затримуватися в гостях, інколи і по ночах. Вдень Світлана немає часу віршувати, бо робота в Прикарпатському університеті. В неї філологічна освіта і фах вчителя.
Поезія в неї має грані чоловічої мужності (може і тому, що чоловік нацгвардієць і син волонтер), воїн по духу, суворості і небагатослів'ю: кілька рядків і образ готовий, метафора проймає серце, яке посилає сльозу.
Світланина поезія не забуває в якому часі живе Україна і трагічні очі війни невблаганно заглядають вам у душу, наче запитуючи: ти хто? Не віднесу Світланину поезію до жанру патріотичної в дешевому значенні цього слова, яким послуговуються для фальшивих заяв. В неї любов до України справжня, болісна, з мукою на устах, і слово її як дія, а не констатація.
Але тут не вся Світлана. Вона жінка і тема кохання не простила б їй байдужості до себе. Прочитайте збірку «Ти» і переконаєтеся, що поетеса знає що таке кохання і всі його як хворобливі стани, так і легку ейфорію сподівань на краще, аж до різких граней відчаю. До речі, збірка «Ти» увійшла в десятку кращих книжок 2017 року України!
Світлана не поміщається в рамках поезії, тут їй вже затісно. Пише добру прозу в стилі магічного реалізму. Новели читаються і запам'ятовуються.
І третя її іпостась - літературна критика.
Як багато дав Бог цій тендітній жінці і вона сповна використовує його Дар.
                                                      Василь Бабій, член НСПУ