ЄВГЕН НАГІРНИЙ - РОДИЧ КВІТКИ ЦІСИК

Ювілеї, як дощ: бажані, коли нема і мають в собі певні клопоти, коли падають на наші голови.
Головне, що час від одного свята до іншого проходить непомітно і ось знову якась кругла дата. І її варто відзначити. Так само із історією церкви Івана Богослова в Богородчанах. Недавно їй було 80-ть років, а ось вже на порозі нинішньої осені буде 85-ть!
Отже належить відзначити її округлість і величність.
На мою думку, добрим знаком на відзначення 85-ти річчя буде відкриття в Богородчанах біля літньої резиденції Г. Хомишина погруддя священика і поета Антона Могильницького. Саме він в сорокових роках XIX ст. був якийсь час богородчанським деканом і вписується в історію церковного руху в Богородчанах.
Є ще один зв'язок між поетом і богородчанським іконостасом із Манявського Скита. Це його пасмо «Скит Манявський».
Останнім часом церква Івана Богослова наповнилася ще більшим духом святості, відколи (а це вже буде два роки) в храмі появився образ, чудотворний Божої матері Богородчанської. Його з'ява неординарна, пам'ятна і більш аніж важлива подія в релігійному житті не лише самої греко-католицької церкви, а й всіх Богородчан. Такий образ, більший чи менший мав би знаходитися в кожній хаті. Таку іконку слід завжди мати при собі. Це допомагає, особливо при молитві. Кажу так. Бо вже не раз відчув на собі чудотворну силу ікони Богородчанської Богоматері.
Особисто мені приємно, що на звороті ікони є моя молитва - гімн Божій Матері, яка затверджена митрополитом Володимиром.
Може це мій найкращий твір серед всіх мною написаних. Молитва - це свята справа і не мені грішному розводитись тут про сакральне і таємне.
...Звісно, жодна церква не постала просто з уяви. В кожної був чи є зодчий, є архітектор, що опанував будівництво храму для початку на аркушах паперу, а вже відтак майстри своєї справи за цими кресленнями зводили нову церкву.
Власне, вже доводилося в окремих виданнях згадувати ім'я архітектора церкви Івана Богослова.
А це Євген Нагірний.
Архітектор Євген син архітектора Василя Нагірного, знаного, славного львівського майстра своєї справи. Добре знався з Іваном Франком. Створив чимало архітектурних див. Син Євген пішов у батька, перейняв його фах, батьків смак до естетики будівництва. Обидва    прославилися    найбільше    у будівництві церков. Храми з-під їхніх накреслень виходили мало того, що гарні, але кожен мав (та й має) свій вишуканий стиль, власне обличчя, красу і ошатність. В них відбито традиційні школи старих майстрів і пошуки власного неповторного стилю.
Про це може засвідчити, власне, богородчанська церква Івана Богослова. Чогось подібного ви навряд чи знайдете. Бо Євген Нагірний не любив повторюватися. В побудові церкви можна побачити риси античної архітектури: грецької та навіть єгипетських храмів (колони), римської.
... Вчився Євген Нагірний спочатку в реальній школі, після закінчення поступив на архітектурний факультет Львівської  Політехніки.  Вчився  він  у визнаних на той час архітекторів: Івана Левинського та Вавшинця Дайчака.
Під час відомих подій 1907 року, коли студенти повстали за український університет і вивісили синьо-жовтий прапор, Євген був заарештований разом з іншими.
Університет закінчив в 1912 році і став до роботи в бюро батька. Найбільше Євген Нагірний любив проектувати церкви.
В часи Першої світової війни був вивезений росіянами на Схід. Тяжко працював на Донбасі, Полтавщині.
Коли в 1918 році постала ЗУНР він опиняється в Проскурові (нині Хмельницький).
Тут він знайомиться із своєю майбутньою дружиною Ольгою.
Одружується і в 1920 році повертається до Львова.
В 1921 році переїжджає до міста Долина. Тут працює керівником контори, яка займається відбудовою понищених війною об'єктів. Очевидно, що богородчанці чули про Євгена Нагірного і в когось із них зародилася ідея запросити його до проектування майбутньої церкви Івана Богослова. Тут є певний зв'язок, адже камінь під церкву закладено в 1930 році. А до цього часу Євген Нагірний, між 1920-1930 роками працював над проектною документацією. Мусив бувати в Богородчанах. Була й інша причина побувати в містечку. Костьол в Богородчанах перебував у руїнах, а це Євгенів обов'язок відновлювати знищені війною храми. 
В 1922 році раптово помирає дружина Євгена Нагірного і він повертається до Львова. Тут він засновує своє архітектурне бюро на площі Ринок, 37.
Євген Нагірний - гідний спадкоємець батькового таланту і справи. Тепер він один із найкращих архітекторів України.
За його проектами споруджено понад сотні релігійних і громадських споруд.
Радянська влада, як це не дивно, не піддала його репресіям, а, навпаки, залучила до праці. Він очолює посаду старшого економіста планового відділу міськвиконкому Львова. І під час німецької окупації має добру роботу.
У 1940 році Євген Нагірний жениться на польці Йосифі Флянч. Жінка мала надзвичайну вроду і працювала, як дама, що навчала танцю.
Донька Євгена Нагірного не сприйняла батькового одруження і пішла з дому. Не бажала нової жінки і родина.
Далі Євген працює завідувачем кафедри Львівського інституту прикладного та декоративного мистецтва, а потім стає тут деканом.
Працює до свого відходу у кращий світ 8 липня 1951 року. Був похований на Личаківському цвинтарі біля могили батька Василя Нагірного.
...Дуже рідко вдається віднайти ім'я і архітектора тієї чи іншої церкви. Але храму Божому Івана Богослова в цьому пощастило.
Ми знаємо ім'я Євгена Нагірного, який створив надзвичайно гарну сакральну будівлю у своєрідному, вишуканому стилі і на видному місці. Церква є окрасою Богородчан, має шарм певної знаковості і богородчанці мають чим гордитися.
...Нагадаю кількома штрихами деякі дати та імена з історії церкви.
В 1930 році наріжний камінь у фундаменті церкви освятив владика Григорій Хомишин. В 1934 році церкву було ним же і посвячено. Закрита була церква в 1953 році при парохові 3. Кисілевському.
Довший час в ній розміщався склад товарів двоповерхового будинку торгівлі, приліпленого до корпусу Божого храму.
В 1990 році цей чужий церкві наріст був знесений. Відкрив церкву для богослужінь тодішній голова райвиконкому Петро Перепічка.
Далі серед прихожан стався розкол через претензії о. В. Шувара. Йому для служби віддали костьол, що було помилкою.
Священиком став о. Л. Гаєвський, але і йому хотілося чогось іншого, відмінного від греко-католицької. Стався ще один розкол в громаді і мала її частина збудувала свою церкву біля лікарні.
З того часу по нині у церкві Івана Богослова правлять Богослужіння о. Іван Мачкодера та о. М. Момот. До церкви два роки тому повернуто образ (поляками) Богородчанської Богоматері.

                                                                  КВІТКА ЦІСИК

Родичкою Євгена Нагірного є знаменита американка, родом українка, Квітка Цісик.
У Василя Нагірного четвертою дитиною стала Софія - Ірена, яка народилася 29 грудня 1896 року. Звісно ж, вона сестра Євгена. Саме вона і стала бабусею Квітослави Цісик, а значить була в родинних стосунках із братом своєї бабусі Євгеном.
Отже, тут з'являється певна прив'язка імені Квітки до Богородчан через Євгена Нагірного, творця церкви 1. Богослова.
... Батько Квітки Володимир Цісик народився в селі Ліски поблизу Коршева Коломийського повіту. Був чудовим музикантом. Мама Іванна із роду Левів із Львівщини. Сім'я Цісиків емігрувала до Нью-Йорку. 4 квітня 1953 року народилася Квітослава. Мала багато талантів, пов'язаних зі сценою, але вибрала непомітну для публіки роль виконавиці синглів - рекламних творів. Довший час рекламувала автомобільну компанію «Форд». А також співала для автофірм «Тойота», «Каділак», «Шевроле». Запрошували Квітку до виконання нею саундтреків (пісні в кіно).
Кажуть, що вона мала за весь час 20 мільярдів прослуховувань у світі.
І все ж Квітку можна назвати, подібно Едіт Піаф у Франції, голосом України. Справжнім голосом, а не тим, що рекламувала в СРСР та УРСР радянська влада.
Голос і виконання у Квітки Цісик феноменальні, викликають велику естетичну насолоду і зворушення до сліз.
Вона за свій кошт (200 тисяч доларів) записала два альбоми (у своєму виконанні) пісень українських авторів та народних творів. Це альбоми «Іванку» та «Два кольори».
Ніна Матвієнко якось заявила, що їй далеко до Квітки Цісик. З цим можна погодитись, бо так і є.
...На жаль у Квітки Цісик дещо запізно   було   виявлено   онкозахворювання. Майже сім років вона боролась з хворобою. Жила, лікувалася і далі співала. Спочатку на таку саму недугу померла мама.
В 1998 році Квітка Цісик помирає. Через кілька років і сестра Марія покине світ через ту ж хворобу. Це був якийсь фатум для Цісиків.
Нині в Америці живе її син Едді і чоловік Едвард.
А Квітка Цісик живе в своїх піснях. Живе також у щорічному фестивалю імені Квітки Цісик, який проводиться з 2002 року на батьківщині Володимира Цісика у Лісках. Він започаткований поетом з цього села Ярославом Ясінським. Він несе його на своїх плечах, разом із лісківською громадою. Плечі підставляла і   обласна організація Національної спілки України, яку десять років очолював Євген Баран і сам брав у цьому безпосередню, активну участь. Нині цю місію виконує новий голова спілки Світлана Бреславська.
Вийшла книжка Романа Горака «Журавлі відлетіли» про Квітку Цісик і її родину. Є там слова і про вашого покірного слугу «Роздумами про легендарну Квітку та її долю поділився прикарпатський письменник Василь Бабій, котрий зауважив: «В самому імені співачки уже натяк на недовгий вік, адже квіти облітають і в'януть швидко. Але вони живуть заради цвітіння, роблячи життя інших кращим...» (Це слова із моєї листівки, присвяченої Квітці Цісик).
На жаль, ім'я прекрасної, української співачки із Нью-Йорка, ще багатьом маловідоме.
Чи не вміють чи не хочуть більше «розкручувати» її творчість в Україні, переповненої примітивним російським шансоном. Ми ліниві і не допитливі, і мізки засмічені різним мотлохом, замість просвітити їх світлим і прекрасним, як от в Квітки Цісик.
...Був Євген Нагірний і була його родичка Квітки Цісик. Я лише підказав, що ці імена певним чином пов'язані і з Богородчанами.

Бабій В. Богородчанській церкві - 85. Євген Нагірний з родини Квітки Цісик/Василь Бабій. - Івано-Франківськ, 2019. - 19 с.