Зроніть сльозу. Бо ми не мали сліз.
Заплачте разом, а не наодинці.
Зроніть сльозу за тими, хто не зріс,
Що мали зватись гордо – українці.
Заплачте! Затужіть! Заголосіть!
Померлі люди стогнуть з тої днини,
Й благають: українці, донесіть
Стражденний біль голодної країни.
Згадайте нас – бо ми ж колись жили.
Зроніть сльозу і хай не гасне свічка!
Ми в цій землі житами проросли,
Щоб голоду не знали люди вічно.
                                                                                              Ніна Виноградська 
Щороку в Україні вшановують пам’ять мільйонів невинно загиблих українців, які у 1932-1933 роках були виморені штучно організованим голодом. Ці роки – найчорніші в історії України. В світі не зафіксовано голоду, подібного тому, що випав тоді на долю однієї з найродючіших в світі держав.
Вшанувати пам'ять невинних жертв – це той мінімум, який ми, сучасні українці, маємо зробити не стільки для мільйонів загиблих, а, скоріше, задля наших дітей, які повинні завжди пам'ятати про ті страшні часи й робити все, щоб подібне ніколи не повторилося.                               
23 листопада біля пам’ятника жертвам політичних репресій відбувся мітинг-реквієм "Розп’ята душа на хресті всевишньої печалі", приурочений пам’яті жертв Голодомору.
Захід  розпочався з хвилини мовчання, священики о. Іван Мачкодера, о. Михайло Момот та о. Ігор Оцабіна відправили поминальну панахиду за невинно убієнними українцями.
Повертали до сумних "голодних" подій, відтворені аматорами народного театру (керівник Галина Магас), епізоди про життя тих, хто був приречений на смерть, яка косила всіх: і дорослих, і старих, і маленьких, і... ненароджених ( літературно-музична композиція «Голоси до прийдешніх»).
О 16.00 год. богородчанці приєдналися до Всеукраїнської акції «Запали свічку», поклали квіти до пам’ятника та виклали свічки у формі символічного хреста.
До сумної дати – Дня пам’яті жертв Голодомору в Україні у читальній залі центральної районної бібліотеки влаштовано книжково-ілюстративну  виставку «Пам'ять Голоду, пам'ять серця». Книги свідчать про ті страшні часи, муки і страждання, які довелось перенести нашому народу.
Ми повинні пам’ятати свою історію, молитись за душі убієнні голодом і просити Господа, щоб ті жахіття ніколи більше не повторились. Схилімо низько голови, вшануймо пам'ять жертв Голодомору та політичних репресій щирою молитвою, хвилиною мовчання і запалюванням поминальних свічок.
«Схиліться! Свічку запаліть. Хто у молитві, хто у серці чуйте,
як кам’яніє краю біль століть. Навіки до тридцятих ми прикуті…»
              Олександр Пономарьов, рядки з книги «Дзеркало душі народної».