Мирослав ЛАЗАРУК
Народився Мирослав Лазарук в Королівці на Коломийщині і став королем слова. Слова поетичного і прозового, але від цього не позбавленого поезії.
Література стала його місією, покликанням, його чином і самоутвердженням.
Все це здійснилося. Все вдалося в повній мірі, а міра та висока.
І планка, яку взяв навіть понад свій ріст, не впала, навіть не понизилася.
Більше тридцяти років тому, у 1988 році вийшла перша Мирославова книжка поезії «Коломия» і ще одне у 1993 з промовистою, суголосною із назвою нинішнього фестивалю (2019) «Покрова» імені Тараса Мельничука. Так, назва її «Покрова».
Ці перші книжки потягнули за собою довгий ряд інших «Ночі з амазонкою» (1996), «Пантір» (2006), «Цісарська дорога» (2011) і ще, і ще. І книжки прози і одна з них про Миколу Вінграновського. І так аж до книжки нинішньої про Івана Миколайчука. А ще Мирослав директор чернівецького музею Володимира Івасюка. Редактор-подвижник «Буковинського журналу». Він лауреат премії ім. Тараса Мельничука «Князь роси».
І, нарешті, нехай мені хоча б трохи допоможе у слові про М. Лазарука критик Євген Баран: «Мирослав Лазарук з тих поетів, які за допомогою конкретної побутової деталі малюють універсальні психологічні картини».
Це не все ще про Мирослава Лазарука, це ще не весь він у цих словах. Але він ще творить літературу, її процес і самого себе нам, читачам, на радість, а собі на славу.
Амінь.
                              Василь Бабій, письменник, просвітянин, член НСПУ