Михайло БАТІГ
Письменник не мусить бути дуже добрим чи дещо поганим, хвальковито-гордовитим.
Він має бути талановитим, інакше про що і говорити.
Але про поета, прозаїка Михайла Батога можна сміливо сказати: добрий поет, добрий прозаїк і добрий чоловік. Як кажуть у нас: файна людина (із наголосом на останній склад).
Але байка, мусити повірити мені на слово, що це так.
В Михайла не так багато книжок. Кілька поетичних і дві чи три прозових. Може це пояснюється і тим, що він журналіст і писання в нього вистачає, бо хліб достойний теж треба з чогось їсти.
А все решта, книжки його, добірки, публікації в часописах - хліб духовний, якого багато й багато людей зовсім не потребують. І цій убогості їхній нічим не зарадиш.
Михайло за свою літературну працю удостоєний обласних літературних премій, нагороджений медаллю «За заслуги перед Прикарпаттям». Найкраща йому нагорода - читачі, які потребують його книжок. Або слухачі, які приходять на його презентації. А ще він добрий чоловік своїй дружині і гарний батько. Зокрема, виховав свого сина Олега патріотом України, яку захищав з початку війни 2014 року.
Про це написав книжку «Ті, що спалахнули в небі зірками».
І сам Михайло є зіркою поезії для тлумацького неба. Та й самі тлумачани могли б гордитися тим, що є сучасниками Михайла Батога.
Чи нема пророка в своїй Вітчизні?
А може нема людей вартих пророків?
Дилема, але є Михайло Батіг і він вартує щонайкращих слів. Бо слово від Бога.
                                              Василь Бабій, письменник, просвітянин, член НСПУ