Богдан РАДИШ
Знаю Богдана Радиша звіддавна. Не дуже. Але таки знаю. Спочатку пізнав його через творчість, його, Богданову.
Навіть досі пам'ятаю один рядок з його раннього вірша про те, що «Літо сушить горщики на тину». Образно і неповторно. Але поза цим ширший формат його творчості. Поезій в нього і поезій, ними можна б як лісами засадити не одну гору в Карпатах, бо це місце його малої Батьківщини. Його Косова і Косівщини, які відомі ще з балади про Довбуша, де є Кути і Косів.
Дух в Богдана Радиша точно Довбушевий, нескорений, завзятий.
Недарма ж у його біографії є рядки про боротьбу за вільну Україну. Він належить до тієї просвітянсько-рухівської обойми письменників, що стали в 1990 році депутатами обласної ради І демократичного скликання і чотири роки творили нову політичну мапу Івано-Франківщини. Тут були: Галина Турелик, Богдан Рокетський, Ігор Гаврилюк, Володимир Никифорук, Ігор Пелипейко, Василь Бабій, Нестор Чир, Ігор Коваль, Микола Лесюк, Любомир Михайлів, Василь Лесів, Дмитро Захарук. Багато років Богдан Радиш очолював Косівську районну «Просвіту».
Але перш за все він поет. І світ його поетичний, як самі гори. Як прекрасна природа Гуцульщини, що надихала його на творчість. Поетом бути - відповідально. Перед Богом і людьми. Господеві складає звіт про ним дарований талант. Богдан Радиш примножив срібло Божого таланту і роздав ті дорогі монети людям, спраглим поезії, попри всю прозу життя.
В Богдана Радиша вийшло біля десятка книжок. Назву деякі з них: «День творення», «Калинова галузка», «Полум'я пам'яті», «Чумацький віз» і ще, і ще.
Це його творчий здобуток, його скриня з добром, його багатство, яким щедро ділиться з людьми.
Поет досяг патріаршого віку, з чим йому вітання і визнання його заслуг перед Україною.
З води і роси Вам, пане Богдане!
                                        Василь Бабій , письменник, просвітянин, член НСПУ