Ольга БАБІЙ
Відразу застерігаю, передбачаючи запитання: Ольга Бабій не моя жінка, навіть не сестра. Просто за збігом деяких речей і співпадінь, вона моя однофамілиця. І колега по спілці письменників.
Цей текст і ця листівка мало що можуть сказати більшого, ніж про Ольгу Бабій знають читачі. І, звісно, глядачі. Так, вони, бо ж Ольга була творцем ТБ «Галичина» і її генеральним директором. А ще довголітнім редактором спілчанського журнал у «Перевал». Навіть якби Ольга Бабій не писала, їй би вистачило журналістської слави. Але письменницька слава, очевидно, крилатіша.
А визначення за жанром як поезія - це ще крутіше. Бо Ольга, власне, близько знайома із музою Поезії. Бо ж і пише свої поетичні твори під опікою Ерато. Чи кого? Ну, погугліть, переконайтеся.
Знаю Ольгу Михайлівну понад тридцять літ. Ще коли вона відкрила себе через творення найсучаснішої тоді - кінець 80-их років - газети «Arpo». Але наполеглива жінка, галичанка-покутянка, завзято торувала шлях на поетичні верховини Олімпу, де живуть кращі боги Поезії. Тут не одна поетична книжка, але найбільшу популярність принесла їй поема «Батурин». Образ гетьмана Мазепи має свій поетичний німб і виразно постає у своїй трагічності і величі, як історичний діяч і меценат культури. Поема - це роман у віршах, а їх творити справа не з такого собі як-небудь. Тут праці і праці, уяви та уяви. Вдалося! Писала Ольга Бабій і драматичні поеми. І ніжні ліричні вірші, і вірші громадського звучання. В усьому, ну, майже в усьому є рівень і поетична планка, яку не кожен перескочить.
Та най буде. І най далі твориться. Навіть якщо це буде «За філіжанкою кави».
П.С. О.Бабій нагороджена трьома орденами княгині Ольги.
                                                   З ювілеєм, щире вітання від Василя Бабія!