До 210-річчя від дня народження Антона Могильницького  в читальному залі Публічної бібліотеки ім. М.Яцківа діє ювілейна виставка "Антін Могильницький –славний витязь галицької землі".

Народився Антін Могильницький 3 березня 1811 року в селі Підгірки поблизу Калуша в сім’ї убогого священника. Після смерті батька (у 1813 році) сім’я переїхала до містечка Солотвина на Богородчанщині.  У  віці 16 років хлопець вступив до гімназії при монастирі оо. Василіян у Бучачі. Через порушення гімназійних розпорядків не раз змінював місце навчання. 
Після Бучача юний Антін здобував освіту в цісарсько-королівській гімназії в Станиславові навчався в Чернівцях, а згодом – у Будапешті. 1837-го він вступив до Львівської духовної семінарії, яку успішно закінчив через три роки.
Літературну діяльність молодий Могильницький почав 1838 року – у стінах духовної семінарії написав свої перші вірші. Боротьба за рідну мову і літературу стає для Антіна кровною справою, головним змістом його поезії і публіцистики. Високо цінував діяльність А. Могильницького І. Франко, який зараховував його до «перших будителів руського духа в Галичині». Могильницький добре відчував пульс і потреби західноукраїнського суспільства. Літературну популярність він здобув завдяки романтичній поемі «Скит Манявський» (перша частина вийшла друком у 1849-му, остання – в 1852 р.) та дослідженням про українську мову.
23 листопада 1840 р. Антін Могильницький одружився з богородчанкою Ганною Соболевською.Наступного року, після висвячення, зайняв посаду парафіяльного адміністратора в с. Кальне (тепер Сколівського р-ну Львівської обл.). Був священником у селах Хітарі на Сколівщині, Зборі та Станькові на Калущині (займав посаду секретаря парохії), а потім перейшов у старовинне село Комарів біля Галича. У цій маленькій злиденній капеланії о. Антін пробув з 1846 до 1859 року в дуже несприятливих матеріальних умовах.
У буремному 1848-му письменник поринув у громадсько-політичну роботу, зокрема в Станиславові. За свою громадсько-політичну діяльність Антін Могильницький зазнавав адміністративних переслідувань. Його навмисне переводили на роботу в парохії з малим приходом, хоча в його сім’ї було 13 дітей, а це вимагало значних витрат на їх утримання і сяке-таке виховання.
Антін Могильницький увійшов в історію української літератури й культури не тільки як депутат, палкий оборонець прав народу, але і як митець слова, котрий присвятив своє життя боротьбі за рідну мову і літературу для народу. Його перу належать чудові вірші, присвячені рідній мові. 
Отець Антін Могильницький був дуже небезпечним для тодішньої влади. Адже він поєднував у собі християнську мораль, правду і бунтарський дух. Займаючись громадською діяльністю, не зациклювався на внутрішньому, а говорив і про зовнішнє. Часом він реагував на суспільні процеси не лише в художній творчості, а й під час богослужінь у церкві.
Як свідчать архівні документи, в лютому 1864-го влада проводила слідство проти отця Могильницького. Його незаслужено позбавили всіх почестей, чинили всякі перешкоди у праці… З того часу зірка о. Антіна згасає: припиняється його громадська діяльність. У 1867 році він не потрапив до сейму, тож поринув у домашнє життя – тяжке і сіре… 
Тим часом ускладнилося матеріальне становище родини поета. Умови для його творчості були вкрай несприятливими. 
Помер отець Антін за досить загадкових обставин – 13 серпня 1873 року під час переїзду із села Бабчого до Яблуньки: через необачність їздового бричка, натрапивши на камінь, перевернулась, і Могильницький вбився на дорозі. Через бідність родина не мала змоги перевезти тіло до Бабчого, тому поета поховали на цвинтарі в селі Яблуньці. В останню дорогу о. Антіна Могильницького провів парох с. Яблунька Солотвинського деканату о. Николай Рудницький з невеликою кількістю своїх прихожан.
Творчий  доробок Антіна Любича Могильницького:
* «Рідна мова» 
* «Згадка старовини» 
* «Пробудися, соловію,..» 
* «Ученим членам Руської Матиці» 
* «Русин вояк» 
* «Судьба поета» 
* «Скит Манявський» 
* «Образ стародавнього Галича» 
* «Нинішній Галич» 
* Листи Антіна Могильницького до Якова Головацького 
* «Слово о повинностях…»
* «Гадки о рускім язицї»