АНТІН МОГИЛЬНИЦЬКИЙ
               3.03.1811- 08.1873
210 років минає від дня народження одного з поетів-пролісків, які виростають наприкінці зими і на початку весни. Першими пролісками стали члени «Руської Трійці», а Могильницький Антін Любич цвіте своїми поезіями вслід за ними. Він серед тих, хто творить весну в українській, а саме західноукраїнській літературі.
Його вірш «Рідна мова» і нині актуальний і є щитом на захист української (тоді русинської) мови.
Напевно, як священик, зокрема парох у селі Бабче на Богородчанщині А. Могильницький. Він не міг пройти повз історію Скита Манявського і з-під його пера виходить поема «Скит Манявський».
Його не забуто. Кілька років тому нами з Є. Бараном видано том творів А. Могильницького у серм «Бібліотека Галицька».
На цвинтарі в Яблуньці, де він похований є пам'ятна дошка. Така ж дошка відкрита на Бабчинській школі.
І в Богородчанах, де поет був парохом, відкрито два роки тому погруддя йому, роботи В. Вільшука. На відкритті ініційованого мною пам'ятника були М. Косило, Є. Баран, В, Добрянський, голова ТГ Р. Заремба. Освятив бюст парох о. І.Мачкодера.
І, нарешті, Товариством письменників і журналістів спільно з церквою Іоанна Богослова і Богородчанською селищною радою засновано обласну літературну премію ім. А. Могильницького лауреатами стали: Є. Баран, Я. Ткачівський, В, Бабій, В. Качкодан, Р. Битьківська, М. Косило (2021).
                                           Василь Бабій