Василь БАБІЙ
Автопортрет
Я з тих часів, коли за світло в хаті служила гасова лампа. При ній писали і читали. Базовим тут є читання. Навчився писати і читати в 1956 році.
За десять років проминув школу і прочитав десь тисячу книжок. Написав один вірш. В 1975 році знову почав вчитися писати. Книжки. Перша публікація припала на 1976 рік. В газеті. І друга в газеті. Відтак стали мене друкувати в газетах і журналах України: «Зірка», «Піонерія», «Жовтень» («Дзвін»), «Перець», «Україна», «Вітчизна», «Київ», «Сільські обрії», «Визвольний шлях», «Перевал», «Спортивна газета», «Радянська освіта». «Прикарпатська правда». І за кордоном: Торонто - журнал «Всесміх», «Нью-Йорк» - «Вісті коменданта», «Комсомольське знамя» (Москва), польський «Магазин» у перекладі.
1991 рік вийшла перша книжка «Помста опришків» (тираж 10 тисяч). Нині є (а Бог його знає?) може 180. а може і всі 200. Не рахував ще остаточно.
Але це лише назви, бо дуже багато маленьких книжок.
Нагороджений 6-ма медалями, 11-а літературними і краєзнавчими преміями. Член чотирьох національних спілок: спілки письменників, журналістів, краєзнавців, українського театрального мистецтва, член міжнародної асоціації гумористів. Записано більше десяти гуморесок на дисках у виконані Ігоря Чепіля. їх він читає і на публіку.
Випускав і випускаю альманах «Золота Бистриця», «Богородчанський ціп», «Хмелліт», «Словокрай», «Під зорею Богородиці», «Серафинці».
Був депутатом обласної і районної рад (1990-1994), директором школи (13 років), вчителем (40 років), працював в РДА (10 років), актором обласного театру ляльок (6 років). В армії служив, а зараз служу словом Україні.
Маю маму - 99 років, двох доньок - Ростиславу і Сандру, внука Андрія. Не маю своєї хати, своєї жінки, маю кількох друзів. Граю у футбол, є кіноманом і книгоманом. Голова Богородчанської «Просвіти».
Відвідав 30 країн Європи і Африки, Ізраїль. Заступник голови о/о НСПУ