Василь Стефаник
               150 років
Якось письменник родом із Алтаю Василь Шукшин написав, що про людину треба знати три речі: коли народився, як одружився, коли і як помер.
Крізь призму цієї комбінації співглянемо на життя Василя Семеновича Стефаника.
Травень... А скажімо краще по тогочассю 14 мая 1871 року Русів на Снятинщині почув новину, що в Семена Стефаника заможного Ґазди народився синочок Василько.
Підростав, набуваючи набуваючи життєвого досвіду. З часом став знакомитим письменником, чия слава поширилася на весь світ.
Коли мав 33 роки пристигла пора одружитися. Його дружиною стала Ольга Гаморак із Стецеви. весілля відбувалося у Львові. Серед гостей був Іван Франко. А ще Лесь Мартович, який ніколи не оженився. У Франка дружина також носила наймення Ольга.
Життя Василя Стефаника насичене знаковими подіями. Був послом (депутатом) до Віденського парламенту. У складі галицької делегації перебував у Києві під час прийняття Акту злуки УНР та ЗУНР.
Мав трьох синів, які втратили матір в ранньому віці і їхнє виховання лягло на руки батька Василя.
Його життя було таким же важким, як буття героїв новел, що їх писав.
Відійшов із життя у грудні 1936 року власне на 66 році (половина від 33-ох, коли одружився).
Живе і буде жити у славі того слова, яке поклав на сторінки власних книжок. Вони стали тим кам'яним хрестом, про який написав. Як сказав Стефаник: «...поки сонця та світа...».
          Василь Бабій, лауреат обласної премії ім. В. Стефаника