Стрітення – завершальне свято різдвяного циклу і відзначається 15 лютого. 
Ще стоять тріскучі морози і лежать великі сніги, а в повітрі вже пахне весною. За повір'ям, цього дня зима зустрічалась із літом.
«Дочекалися люди Стрітення Господнього.  В цей день зима, кажуть, іде туди, де було літо, а літо – де була зима. По дорозі вони зустрічаються і говорить між собою:
Боже, поможи тобі, зимо!, – каже літо.
Дай, Боже, здоров’я!, – відповідає зима.
Бач, зимо, - дорікає літо, - що я наробило і напрацювало, ти поїла і попила!»
У народі ще називають це свято "Стрічання", "Громниця", "Зимобор» і відзначають через 40 днiв пiсля Рiздва Христового. За Біблійною розповіддю, коли минуло 40 днів від народження Ісуса, Пресвята Богородиця та Йосип Обручник, принесли немовля до храму. Назустріч Пресвятій Родині вийшов праведний Симеон, який чекав цієї хвилини усе своє життя. «Тепер я можу спокійно помирати, – сказав старенький Семеон, узявши Ісуса на руки, – бо мої очі бачили Спасителя Світу.»
Свято це в Україні шанували завжди. Селяни на Стрітення не працювали, зате уважно придивлялися до погоди, бо у цей день «лютий до березня в гості приїжджає», щоб «на Стрітення зимі з весною зустрітися». Вважалося: хто з них у цей день переборе, такою й буде погода до початку березня.
У церквах на Стрітення освячували воду і свічки – вони вважалися цілющими, слугували сімейними оберегами і захищали людей від грізних сил природи: бурі, грому, блискавки, оберігали від лиха й хвороб. Їх тримали в хаті цілий рік. 
З нагоди свята у читальному залі діє книжкова виставка «Стрітення Господнє величаймо», яка знайомить з релігією, історією, традиціями, народно-побутовими віруваннями. 
Тож запрошуємо до перегляду.