«Отче, коли ти хочеш, віддали від мене цю чашу,тільки хай не моя, а твоя буде воля» (Лк.22,42).
Ісус у Гетсиманському саду. Він умивається кривавим потом через страждання, яке має прийняти. Скорбота Христа була такою великою, а молитва настільки напруженою, що з обличчя Його падали на землю краплі кривавого поту. Ми не можемо осягнути скорботи і туги Спасителя у всій їх глибині. Це була не просто печаль людини, яка знає про свою неминучу смерть. Це була скорбота Боголюдини через занепале творіння. 
«Роздуми в Гетсиманському саду», за творчістю Руслани Битківської. Монолог читає лауреатка всеукраїнських конкурсів, керівниця народного аматорського театру Палацу культури Галина Магас.