Богдан Бойко народився 2 червня 1937 року у селі Діброва на Івано-Франківщині, у родині колгоспників. Закінчивши школу, у 1956 році вступив на філологічний факультет Львівського державного університету імені Івана Франка, який закінчив 1961 року.  Богдан  Бойко  знаний як майстер прози, що виріс на класичних зразках українських романістів Нечуя-Левицького, А. Свидницького, М. Стельмаха, О. Гончара, Ірини Вільде (про це переконливо cвідчать його книги "Липовий цвіт сорок першого","Маки червоні", "Столочене жито" та ін.). 
Богдан Бойко у своїх творах  відкривається читачеві абсолютно новими гранями  художника, блискучого стиліста. У його майстерні –  немало таємниць, але одна із них – таки видима, ніби лежить на поверхні вже перших рядків, абзаців, сторінок – скрупольозна праця над словом, над ограненням думки. А це –  таки новаторство.
Богдана Бойка вважають дуже плідним письменником, з-під пера його вийшли численні повісті та романи на суспільні та історичні теми. 
Автор романів "Липовий цвіт сорок першого..." (1973, 1974, 1977, 1978; 1978 - анґл.), "Маки червоні" (1983), "Дорога додому" (1985), "Столочене жито" (1989); повістей "Чари Чортогори", "Останній ватажка", "Остання надія», книги повістей та новел "По голови... По голови..." (1998).
Дебюти романів, повістей, новел, публіцистики відбулися в часописах „Дніпро", „Дзвін", „Вітчизна", „Київ", „Літопис Червоної Калини", „Перевал", „Літературна Україна".
Після здобуття Незалежності України він працює в редакції новоствореного журналу "Перевал". Через чималий внесок в літературне життя краю, його було обрано (літераторами) головним редактором місцевого літературно-художнього і громадсько-політичного журналу "Перевал" (м. Івано-Франківськ) з 1996 року.   Лауреат літературних премій імені Мирослава Ірчана ( роман „Липовий цвіт сорок першого..." (1974). Дві премії 1998 року - міжнародна „У свічаді слова" Євгена Бачинського (США) за журнальну публікацію повісті „По голови... По голови..." (1998),  та імені Василя Стефаника за цю ж публікацію повісті і нарис „Великдень в Україні". Лауреат премії ім. О.Гончара (1999), Фундації Укр. вільного ун-ту (США, Нью-Йорк, 2000).
Помер 26 липня 2000 року.
2 червня у читальному залі пройшов літературний етюд «Біль і правда письменника Богдана Бойка"(до 85-річниці письменника), за участі письменників Ярослава Ткачівського, Івана Гавриловича, Василя Бабія.
В рамках заходу у читальному залі влаштовано книжково-ілюстративну виставку «У свічаді слова Богдана Бойка».