Світ ловив мене, та не спіймав
                             Григорій Сковорода 
Цьогоріч світ відзначає 300 років від дня народження видатного українського філософа, мислителя, педагога, письменника, музиканта, співака Григорія Сковороди.
Ім’я цієї людини посідає поважне місце в ряду тих видатних діячів минулого, які збагатили філософську думку та художню літературу. Життєвий і творчий шлях мислителя цікавив і цікавить не тільки науковців, а й читачів, бо він сміливо і переконливо розглядав проблеми гуманізму, щастя і спорідненої праці людини. Його пісні, байки, притчі, філософські праці ввійшли до світової скарбниці знань. Сковорода мріяв про працю за здібностями, вільну, радісну, одухотворену, натхненну красою природи, сенс  людського буття вбачав у самопізнанні.
Григорій Савич Сковорода (3.12.1722-9.11.1794 )  народився на Полтавщині, в селі Чорнухах Лубенського полку в сім’ї малоземельного козака. 
Мав виняткові здібності до навчання. У 16 років вступив до Києво-Могилянської  академії – першого вищого навчального закладу в Україні. Вивчив латинську, грецьку, польську, староєврейську, німецьку та інші мови. 
Писав твори переважно староукраїнською та латинською мовами. 
Працюючи педагогом у Харківському колегіумі, мав власну систему оцінювання. Замість балів він писав справжні вироки: «вельми туп», ‘’справжнє  безглуздя” , “досить гострий” , “звєрок востроє”.
Грав на сопілці, флейті, скрипці, гуслях, лірі, бандурі.
Відстоював права людської особистості в кожній людині, що на ті часи означало сильну демократичну тенденцію. Відкрито заcуджував московських гнобителів.
Про Сковороду в творах згадував сам Тарас Шевченко: ‘’ Кругом листочки обведу та й списую Сковороду”.
За версією Юнеско, Сковорода входить до п’яти мудреців світу – разом із Сократом, Конфуцієм, Спінозою і Махатмою Ганді. Їх усіх об’єднує принцип: «жив, як учив».
До 300-річчя Г.Сковороди на абонементі влаштовано ювілейну книжково-ілюстративну виставку «І словом, і розумом, і життям своїм мудрець…».
Запрошуємо до вдумливого перегляду!