Олександр Довженко – талановитий український кінорежисер й письменник, художник, майстер своєї справи, першовідкривач жанру кіноповісті. Людина, яка прославила свої роботи на цілий світ та мріяла побувати у Голлівуді. Подейкують, що Чарлі Чаплін про нього говорив так: “Слов’янство дало світу кінематографа лише одного творця, мислителя і поета – Олександра Довженка”. Ми досі захоплюємося постаттю Довженка, адже без нього не можемо уявити український кінематограф. Народився письменник 10 вересня 1894 року в селі В’юнище на Чернігівщині у родині неписемних селян. Трагічним було його дитинство, та він знаходив щастя у природі, любив милуватися річкою та красою навколо. Не одразу Олександр Довженко подався у творчість, та за своє життя він подарував світові: зняв 14 фільмів, написав 15 сценаріїв і кіноповістей, понад 20 новел й оповідань. Його назвали першим поетом кінострічки, а такі стрічки як: “Звенигора”, “Арсенал”, “Земля” кінокритики визнали шедеврами кіномистецтва. Про свою творчість Довженко говорив: “Я не зовсім люблю свої картини. Часом я їх не люблю зовсім. Я їх жалію, як дітей незграбних і не досить вродливих, але моїх рідних. І мені здається до цього часу, що хороша, по-справжньому зроблена картина моя ще десь попереду”. Багато його задумів та сценаріїв залишилися нереалізованими. Помер режисер на чужині, у Москві 25 листопада 1956 року від інфаркту. Там і був похований.